У позаминулому столітті Катеринослав іноді називали єврейським містом, бо значну частину населення складали представники єврейської національності, які відігравали важливу роль у становленні й розвитку багатьох галузей губернського центру. Катеринославська єврейська громада однією з перших отримала офіційний статус у Російській імперії, до складу якої входила тоді Україна. Затверджене імператором Олександром I “Положення про влаштування євреїв” надавало цим людям право відкривати фабрики, вести сільське господарство, організовувати власні навчальні заклади з обов’язковим вивченням однієї з європейських мов. Чим уповні скористалася єврейська громада губернського центру. На початку минулого століття, крім десятка єврейських шкіл, у Катеринославі налічувалося ще понад 20 єврейських училищ і технікумів. Далі на dnipro.one.
Умови навчання в єврейських училищах
У 1847 році у Катеринославській губернії налічувалося 9 єврейських громад – майже 5 000 осіб. Мовою спілкування був їдиш, освіту тоді діти здобували у хедерах, де вчителювали здебільшого вихідці з Литви. Але після нововведень 1804 року, які давали євреям право не лише формувати власні навчальні заклади, а й вступати до інших, ситуація змінилася. Були створені губернські та повітові училищні комісії, де вчителі хедерів могли отримати річні свідоцтва на право викладання.
А у 1844 році цар Микола I видав указ “Про єврейське юнацтво”, за яким почали створюватися єврейські школи двох розрядів, які дорівнювали російським парафіяльним і повітовим училищам. Викладачами загальних предметів призначалися християни, а вчителі-євреї вели тільки єврейські дисципліни: вивчення Тори, основ Галахи, єврейської етики. У 1852 році з 24 навчальних годин на тиждень на єврейські предмети відводилося 13,5 години. Діти навчалися безоплатно, кошти на утримання закладів надходили зі свічкового збору, коштів від відкупу двох друкарень і мита з єврейських книг, які ввозили з-за кордону.
Перше єврейське училище у Катеринославі
Цей заклад відкрили у 1850 році, спочатку там навчалося лише 40 студентів. Активно долучалися до складання програм навчання й представники міської еліти та інтелігенції. На початку 1870 років училище закрили, а у 1873 році воно почало працювати знову, вже як двокласне. Завідувачем закладу був Яків Вайнберг, у штаті налічувалося 6 вчителів і лікар. Спочатку заклад розташовувався на вулиці Військовій, а у 1914 році перебрався до нової будівлі Центрального товариства піклування про учнів-євреїв у провулку Ушинського.
Катеринославські технічні курси Коробочкіна
Ці курси для єврейської молоді відкрилися у 1910 році у будинку на розі вулиць Романівська і Гімнастична (сучасних Антоновича й Степана Бандери). У 1912 році заклад почав приймати студентів на будівельне відділення, а зміни у статуті вже передбачали зарахування усіх охочих, незалежно від національності, віросповідання та звання. Керівник Веніамін Коробочкін рекламував курси як навчальний заклад, організований за зразком і програмою закордонних технікумів, що гарантувало студентам рівень знань навіть вищий, ніж в інших середніх технічних навчальних закладах міста.
Навчання тривало 3,5 роки, студенти, які здобули диплом, могли складати іспити на техніка-будівельника в Інституті цивільних інженерів у столиці. Але поступово потік охочих став скромнішим, бо у тій же будівлі відкрився Єврейський політехнічний інститут. Складали конкуренцію й політехнічні курси Бейліна. Тому у 1917 році пан Коробочкін вирішив перенести свої курси з Катеринослава до Воронежа і навіть отримав дозвіл від Тимчасового уряду. Але революційні події зробили цей документ недійсним. Вдруге власник закладу звернувся вже до міністра народної освіти Української Держави у червні 1918 року. Тільки перебратися вирішив до Харкова, щоб там на базі своїх технічних курсів сформувати Технічний інститут. Його прохання задовольнили.
Перший Катеринославський єврейський технікум
Історія цього закладу почалася з архітектурно-художніх курсів, які відкрилися у 1913 році. Засновником і керівником був технік-архітектор, кандидат економічних наук Самуїл Бейлін. Він сформував декілька відділень: архітектурне, креслярське, художнє та прикладних мистецтв, підібрав штат досвідчених викладачів. У 1917 році засновник змінив назву на Катеринославські політехнічні курси, але й такий варіант не здався йому досить солідним. Тоді у травні 1918 року пан Самуїл подав клопотання до міністерства освіти про відкриття стандартного технікуму. Але доки тривала бюрократична тяганина, знову передумав. Вирішив перетворити курси на Перший Катеринославський єврейський технікум, і цей дозвіл отримав.
У закладі працювали 27 досвідчених викладачів, що було досить вагомим показником на ті часи. Єврейський технікум тримався до 1921 року, потім його реорганізували у Перший Катеринославський вечірній робітничий технікум. Ще через кілька років він став називатися будівельним. Це трапилося вже за радянських часів, коли про приватну власність не йшлося. У 1927 році там навчалося 155 студентів, більш ніж половина з них – єврейського походження. Переважно навчалися юнаки, у 1927 році налічувалося тільки 5 дівчат. У 1930 році колишній єврейський технікум отримав статус Дніпропетровського будівельного інституту.
Єврейський машинобудівний технікум
Цей навчальний заклад відкрився у 1930 році у колишній будівлі Катеринославської контори опіки над іноземними поселенцями, до яких, до речі, належали й представники єврейських землеробських колоній. Місце знайшлося на тодішньому проспекті Карла Маркса (сучасному імені Яворницького). Приймали студентів на механічне та електромеханічне відділення, було ще й вечірнє для тих, хто мав атестат про семирічну освіту і працював на підприємстві. Навчатися треба було 4 роки. Охочі могли обрати ще вечірні профтехкурси слюсарного та електромеханічного відділення, туди приймали з підготовкою 4 класів школи.
Цей заклад став фішкою міста, про нього навіть знімали у Радянському Союзі кінострічки. Особливо підкреслювали цінність отриманих робочих спеціальностей та обов’язкове знання їдиш при вступі. У 1936 році Єврейський машинобудівний технікум отримав статус Дніпропетровського єврейського металообробного технікуму. Але 1938 рік перетворив позитивні аспекти на негативні. У квітні вийшла Постанова ЦК “Про реорганізацію національних шкіл в Україні”, де йшлося про те, що національні навчальні заклади перетворилися на розсадники буржуазно-націоналістичного впливу на учнів. Усі єврейські навчальні заклади, які ще працювали в Україні, швидко переформували на російські та у малій кількості на українські. Відтак у 1939 році Єврейський металообробний технікум припинив своє існування.
Приватні єврейські училища Катеринослава
Варто також згадати менш численні по заповненості класів, але з високим рівнем викладання приватні єврейські училища. Таких чоловічих і жіночих навчальних закладів у Катеринославському губернському центрі на початку минулого століття діяло 22. Вони не мали власних приміщень і орендували навчальні класи у різних будівлях, тому у довіднику Катеринослава постійно оновлювали адреси або вказували вже наявні, якщо не переїжджали. Жіночих училищ було 4: Аврашової, Вескер, Гохштейн, Брагінської, чоловічих – 5: Вескер, Підберезького, Злобинського, Верховина і доктора Чорного.
Приймали учнів також спеціалізовані училища Золотаревського, Вегера, Липи Ур’яса, Брацлавської, Берховського, Кохановської. Ще функціонували початкові училища Евеншова і подружжя Рогачевських, цікаво, що у довіднику їх значилося 2: С. Рогачевського і Ф. Рогачевської. Окреме училище створили для вихованців єврейського сирітського будинку. Своє чоловіче училище презентували й організатори катеринославського єврейського товариства “Просвіта”.