Володимир Зуєв – ім’я, яке, хоч і не настільки популярне серед дніпровців, як, скажімо, Павла Нірінберга, однак без сумніву входить до списку найвизначніших архітекторів міста 1960–1980-х років. Його творчість стала справжнім символом тієї епохи, коли радянський Дніпропетровськ почав активно перетворюватися на сучасний мегаполіс. Зуєв проєктував частину знакових будівель міста, серед яких – готелі “Дніпропетровськ” і “Парус”, новий комплекс історичного музею з відомою діорамою “Битва за Дніпро”, реконструював Будинок спілок. Хоча ці споруди не завжди можна назвати архітектурними шедеврами, вони безсумнівно стали важливими елементами міського ландшафту, які вирізняються своєю масштабністю та яскравими формами. Далі на dnipro.one.
Лінії архітектора, які залишили слід в історії
Володимир Олександрович народився у Катеринославі, архітектурну освіту здобув у місцевому інженерно-будівельному інституті, відомому сучасним дніпрянам як Придніпровська державна академія будівництва та архітектури. Після Другої світової війни починав працювати керівником проєктного відділу тодішнього заводу імені Молотова, потім перейшов до архітектурно-проєктувальної контори, яка пізніше перетворилася на “Дніпроцивільпроєкт”. Там піднявся від архітектора-початківця до начальника архітектурно-конструкторського відділу.
Зуєв здобув популярність, завдяки роботі над важливими громадськими будівлями. У 1949 році керував відновленням театру драми та музичної комедії імені Шевченка у Кривому Розі, а в 1954 році завершив відбудову готелю “Україна” у Дніпрі, який згорів під час війни. Це було складне завдання, оскільки збереження архітектурних елементів старої будівлі вимагало досвіду й кропіткої роботи. Однак Зуєву вдалося зберегти дух минулого, перетворивши споруду на щось нове і водночас традиційне. Найбільших змін зазнала центральна башта, якій змінили пропорції. Важливим елементом оновленого готелю став годинник на верхівці, котрий сучасні містяни сприймають як невіддільну частину архітектурного обличчя міста.
Рух по сходинках творчості
Однією з перших великих споруд, створених за задумом Зуєва, став Криворізький театр драми та музичної комедії імені Шевченка, збудований у 1949–1954 роках. Велична будівля у стилі сталінського ампіру виділялася типовими для радянської неокласики того часу колонадами. Цей театр став важливою архітектурною пам’яткою, яка прикрасила центральний проспект у Кривому Розі.
З кожним новим проєктом Зуєв доводив свою здатність працювати на різних рівнях архітектурного планування: від реконструкцій до великих сучасних будівель. У його роботах часто перепліталися функціональність та естетика, що допомогло створити оригінальні споруди для Дніпра. У другій половині 1950-х років Володимир Зуєв вже став помітною фігурою серед архітекторів міста, йому доручали як великі, так і малі будівлі та важливі елементи міського ландшафту.
Найважливіші проєкти Зуєва: міський ритм
Одним зі знакових проєктів того часу стало для Володимира Олександровича споруда на Привокзальній площі, створена спільно з іншими архітекторами. У 1956 році ансамбль завершили, Зуєв спроєктував семиповерховий житловий будинок, який вважається одним із головних архітектурних елементів цієї частини міста. Він першим зустрічав усіх приїжджих, бо був розташований навпроти вокзалу. Два верхні поверхи, надбудовані над п’ятиповерховим каркасом, створювали враження монументальності, а колонада та напівциркульний фронтон із датою “1956” додавали величі.
У 1958–1959 роках за проєктом Зуєва звели корпус фізико-математичного факультету Дніпропетровського державного університету. Але найважливіше містобудівне завдання відомий архітектор отримав у 1957 році, коли розпочалося будівництво набережної. Саме його групу з інституту “Дніпроцивільпроєкт” затвердили головною у проєктуванні, тому довелося мобілізувати всі свої вміння, досвід і фантазію, щоб набережна стала справжньою прикрасою міста.
Гордість архітектора Зуєва
Зуєва складно назвати архітектором краси, він створював будинки за тодішніми вимогами часу, але все одно його витвори виділялися характерними витонченими та виразними нюансами. У цьому легко переконатися, якщо вивчити особливості архітектури відомого на все місто 12-поверхового готелю “Дніпропетровськ” на 650 місць. Урочисте відкриття цього закладу у 1968 році стало однією з найважливіших подій того часу, у газетах писали, що цей готель є символом нового етапу розвитку тодішнього Дніпропетровська.
Майстер каменю та бетону
Однак справжнім випробуванням для Зуєва та його команди став амбітний проєкт готелю “Парус”. 28-поверхова споруда ще на стадії розробки отримала статус архітектурної родзинки міста і першого хмарочоса великого обласного центру. Оригінальна форма вимагала складного процесу будівництва, роботи у 1974 році стартували з ентузіазмом, але наприкінці 1980-х років споруда була завершена тільки на 80%. Через зміни у вимогах до готельного сервісу та швидкий розвиток нових стандартів “Парус” перетворився на черговий “довгобуд”. Але зносити його не стали, побачити цю грандіозну споруду можуть сучасні дніпряни та гості міста.
Будинок для збереження історії
Попри труднощі з “Парусом”, Зуєв залишався у когорті найкращих архітекторів міста й отримав завдання створити проєкт нового комплексу історичного музею імені Яворницького. Над ним Володимир Олександрович працював не один місяць, але зумів сформувати оригінальний варіант. Музей, який відкрився у 1977 році, був у 8 разів більший за попередній, а його експозиція, зокрема діорама “Битва за Дніпро”, стала важливим складником культурного обличчя міста. Саме діорама принесла архітектору широку популярність і державні нагороди: у 1979 році він здобув Державну премію України імені Шевченка і золоту медаль Академії мистецтв СРСР.
Колега Зуєва, інженер Борис Медгауз згадував, що вони багато часу проводили на цьому об’єкті, працювали вдень і вночі, вклали багато сил і енергії у проєкт. Зуєв був старшим за Бориса на десять років, пройшов через війну, і його мудрість та досвід виявилися цінними для всієї команди. Медгауз зазначав, що тоді Володимир Олександрович не лише майже цілодобово працював сам, а й підтримував інших молодих фахівців, які згодом склали ядро архітектурної школи Дніпра.
Як формувалося обличчя міста?
Протягом подальшого десятиліття Зуєв ще виконав чимало замовлень. За його проєктами будували головний адміністративно-навчальний корпус Дніпропетровського державного університету, корпуси інституту фізкультури та інституту геотехнічної механіки. Однією з його останніх великих робіт стала реконструкція Будинку спілок на проспекті Яворницького, де стару будівлю початку XX століття перетворили на сучасний монументальний об’єкт у стилі мінімалізму 1970-х років.
Володимир Зуєв мав заслужену шану не лише за свою архітектурну діяльність, а й за значний внесок у формування обличчя міста. У 1980 році здобув звання Заслуженого архітектора Української РСР, що було на той час вагомим досягненням. Знаходив час і на спілкування з колегами, залишався бажаним гостем у Дніпровському будинку архітекторів.
Часи та ролі
Володимир Зуєв виділявся серед інших архітекторів тим, що чудово володів різноманітними стильовими засобами: від сталінського ампіру до мінімалізму, його споруди стали знаковими для міського пейзажу. Можливо, в інші часи та за іншої влади цей майстер і міг би здивувати цінними для історії архітектурними шедеврами, але склалося інакше. Втім, навіть те, що він зумів перетворити будинки однотипного сталінського ампіру на виразні, характерні споруди, вже можна вважати вершиною майстерності, якої прагнули чимало митців.
Так, у Дніпрі немає вулиці архітектора Зуєва, на відміну від вулиці архітектора Вербицького. Але для цього майстра було головним зробити своє рідне місто ще кращим, а приклад проєкту “Парус” свідчить, що він був здатний створювати й будинки майбутнього. Володимир Олександрович намагався робити свої споруди надійними та довговічними, і ці старання змогли оцінити нащадки тодішніх дніпрян навіть у XXI столітті.
Джерела: