Революція 1917 року знищила стани, а разом з ними – чимало талановитих людей, які могли б багато зробити для своєї країни. Фінансисти, літератори, інженери, офіцери… Були серед них не лише дворяни, а й купці – дуже шановані в усіх колах представники станів. Недарма сучасні дослідники називають їх двигуном торгівлі всіх часів. За радянської влади через агітки у суспільстві вкорінився образ огрядного, добротно одягненого чоловіка, який неквапно п’є чай з блюдечка, доки робітничий люд рве жили на фабриках. Але реальність була зовсім іншою. Яскравий приклад тому – купці Катеринослава, які чимало зробили для процвітання не лише свого рідного міста, а й усієї губернії. Назвати всіх неможливо, але найвидатніших особистостей та їхній внесок у розвиток Катеринослава згадати варто. Далі на dnipro.one.
Найвпливовіші люди Катеринослава
Купці одними з перших з’явилися у заснованому місті, слобода Половиця вважалася купецькою і міщанською. Держава не квапилася виділяти великі кошти на розвиток центру, а можливо, вони не доходили в повному обсязі. Тому так склалося, що основний фінансовий тягар взяли на себе купці. Перший перепис населення у грудні 1865 року зафіксував 22 846 мешканців у Катеринославі, з них 1262 належали до купецького стану. Майже половину населення складали міщани – 9435 осіб, потім були дворяни – 3135 представників. Ще нарахували тоді понад 3000 селян, близько 3000 солдатів із родинами, 670 духовних осіб.
Коли перепис робили вдруге – у 1897 році – виявилося, що кількість купців у Катеринославі збільшилася майже вдвічі. Хоча вони поступалися іншим станам, найчисленнішими залишалися селяни та міщани. Однак вплив ці люди мали у місті величезний, фактично вони формували торговий рух губернії. Крім того, за традицією на посади міського голови та міського старости обирали тільки представників купецтва.
Поповнення бюджету міста
Посада міського старости залишилася в минулому, а попри це була дуже відповідальною. Цей представник контролював міський бюджет, збір казенних та інших податків, тому не дивно, що обирали на посаду тільки з купців, котрі добре знали ціну копійці разом із таємницями бухгалтерії. Але чи не найбільша проблема полягала в тому, що витрати міської казни були більшими за доходи Представникам влади доводилося ще й думати, де потрібні кошти взяти. Наприклад, у 1788 році дохід Катеринослава складав 787 карбованців, в витрати – 863.
За громадською розкладкою стягували збір на утримання магістрату, сирітського, словесного судів та канцелярії Думи. А ще ж потрібні були кошти на дрова та папір. Відтак у січні 1798 року міська дума ухвалила облікові книги, де записували мешканців, які платили податки, а також фіксували всі доходи і витрати. А податки переважно платили, як неважко здогадатися, купці. Дефіцит бюджету закривали саме вони. У документах зафіксовано, що купець 1 гільдії сплачував до казни 350 карбованців на рік, 2 гільдії – 175, третьої – 80 карбованців. Для тих часів це були чималі гроші. З міщан брали 11 карбованців 50 копійок – різниця дуже вагома.
Купці на посаді міського голови
Поступово, в міру того, як зростало й розбудовувалося місто, збільшувалися й доходи. У 1837 році бюджет міста складав вже понад 30 000 карбованців, з них купці вносили щонайменше третину. Правильно розподілити кошти, щоб мати згодом прибуток могли тільки досвідчені і шановані у місті представники цього стану. На що й розраховували містяни.
Перший голова Катеринослава – Іван Шевелев
Про цю людину збереглося мало інформації. Невідомо навіть, як називали по батькові, дати народження і смерті. З фінансової відомості, яку подав купець за 1787–1790 роки, дослідники з’ясували: головував Шевелев саме в цей період. Збереглася інформація, що на посаду голови його обрали ще в першому Катеринославі – Кільчевському, котрий розташовувався на лівому березі Дніпра. На цій посаді купець продовжив залишатися після переїзду на правий берег. Тоді ж сформували міську думу, до якої увійшли 6 гласних. Інформації про заслуги купця Шевелева не збереглося, однак те, що після посади міського голови його обирали гласним міської думи у 1791, 1797 і 1799 роках, свідчить про те, що з обов’язками на посаді голови він непогано справлявся.
Другий голова – купець Дмитро Горянов
Цей купець уславився тим, що на посаду міського голови його обирали аж тричі: у 1791–1794, 1797–1800 та 1811–1812 роках. За його керування дуже активно почав забудовуватися правий берег Дніпра, що свідчило про інтенсивний розвиток міста. Дмитро Горянов звів перший наплавний міст через Дніпро, до речі, гроші на це виділили катеринославські купці. Міст поєднував береги майже століття, що позитивно позначилося на торгівлі, культурному розвитку Катеринослава. Цей купець чимало опікувався храмами: у 1797 році було освячено Успенський собор, котрий пізніше став першим кафедральним, Святодухівську церкву (у 1840 році її замінив Троїцький собор).
Цікаво, що саме за головування Горянова з’явилася традиція віддавати гроші від міських “поборів” на зберігання міському голові, а не старості. У журналі думи у липні 1794 року зберігся запис, що 400 карбованців добровільних внесків зберігаються під розпискою Горянова. Це свідчить про те, що пан Дмитро вважався найавторитетнішим представником купецтва Катеринослава. За його правління також вийшла постанова думи про впорядкування торгівлі, з чітко визначеними правилами, переліком трактирів і гербергів, видами товарів та послуг.
У лютому 1798 року Дмитро Горянов доклав чимало зусиль, щоб очистити Лісову площу, влаштувати причали, перенести туди наплавний міст. Це був перший торгово-логістичний вузол Катеринослава. Під час свого останнього головування у 1811-1812 роках Горянов добився дозволу для Катеринослава на власний герб. На жаль, не вдалося з’ясувати, чому востаннє Горянов головував лише рік замість трьох – за законом. Припущень багато: смерть, хвороба, проблеми з торгівлею. Але доказів немає. Можливо, коли б він залишився до кінця терміну, то зробив би ще чимало корисного для міста в цілому і купецтва зокрема.
Рятівник Катеринослава – міський голова, купець Іван Ловягін
Цей представник купецького стану керував містом аж 13 років, його сучасники називали Івана Ізотовича найдосвідченішим у своїй справі фахівцем. Походив з відомої купецької родини, мав блискучу освіту й талант до торгівлі. Тому встигав поєднувати, як сказали б у 21 столітті, політику і власний бізнес. На часи його головування припало страшне випробування – велика епідемія холери у Катеринославі у 1848 році. Місто переповнювали біженці, кількість хворих нараховувалася тисячами. Саме Ловягін викупив за власні 500 карбованців лікарняну установу “Катеринославські Богоугодні заклади”, яку хотіли продати через те, що в бюджеті бракувало коштів на її утримання.
Додав на ремонт ще 900 карбованців. Розпорядився лікувати там всіх хворих, а згодом залишив установу на користь піклування бідних, літніх людей, хворих і калік. Купував ліки, ліжка, речі для бідних пацієнтів, упокоював на цвинтарі з усіма належними церемоніями. Створив спеціальний комітет боротьби з холерою, особисто контролював його роботу. Влітку 1849 року хвороба відступила. Вдруге проявив себе Іван Ловягін під час Кримської війни, коли Катеринослав перетворився на шпитальну столицю. Виділив 600 карбованців сріблом на будівництво 2 військових шпиталів. А ще з власної кишені сплатив недоїмки казенних платежів за бідних міщан, не поділяючи на християн та євреїв. А сума склала понад 2000 карбованців сріблом! Не дивно, що катеринославці дуже любили свого мера.
Кого ще варто згадати?
Не можна оминути таку відому купецьку родину, як Алексєєнко. У Катеринославі це прізвище стало уособленням великого бізнесу, щедрого меценатства, подружньої вірності. Родина перебралася до Катеринослава ще у 1830 роках, здібні сини династії примножили багатства. Купець Іван Алексєєнко мав 10 будинків, з них 7 – у центрі, крамниці, першим провів телефон від магазину до маєтку. Щедро давав пожертви на храми, був старостою Троїцького собору, членом опікунської ради Маріїнської жіночої гімназії та Комерційного училища. На посаді гласного міської думи перебував 17 років.
Після смерті Алексєєнка його дружина Надія передала місту величезні кошти: майже 83000 карбованців на будівництво лікарні і 575 000 – на утримання цього закладу і жіночого притулку. Таким був заповіт купця Алексєєнка. За такий щедрий дар пані Надія була нагороджена званням Почесної громадянки міста. Вулицю Каретну, де був будинок подружжя, перейменували на Олексієнківську, а Коротку – на Надєждінську.
Купці у 21 столітті
В Україні нараховується чимало меценатів, але таке враження, що бракує їм тієї широти душі, якою славилися купці 19 – початку 20 століття. Ті люди вміли не лише рахувати прибутки та витрати, а й дивитися далеко вперед, інвестувати в будівництво та щедро обдаровувати тих, хто того потребує. Під патронатом купців були освітні заклади та храми, яким допомагали не час від часу, а постійно. Схоже, традиції меценатства, яким славилися купці Катеринослава та інших міст України, вже втрачені. Хоча й залишається сподівання, що все ж таки – не назавжди.
Джерела: