Цей навчальний заклад широко відомий за межами України, вже багато років готує різнопланових спеціалістів високого рівня. А головне – є одним із найстаріших закладів середньої освіти міста, перших студентів почав приймати на початку минулого століття. Тоді мав інший статус, однак забезпечував галузь досвідченими кадрами. Далі на dnipro.one.
У різні роки у цьому коледжі навчалися майбутні 6 академіків, 126 докторів технічних наук, 32 кандидати технічних наук. До почесного переліку варто додати 6 лауреатів Ленінських та Державних премій, 7 Героїв Радянського Союзу. Пишається заклад і випускниками, які стали керівниками державних підрозділів господарства, начальниками українських залізниць. А закладалася основа у далекому 1899 році, коли Катеринослав почав відчувати гостру потребу у таких спеціалістах.
Підґрунтя для створення навчального закладу
Коли у губернському центрі було відкрито у 1884 році залізничний міст та вокзал Катерининської залізниці, губернію поволі почав охоплювати індустріальний бум. Через місто проходили всі торговельні вантажі, видобутки корисних копалин Донеччини та залізних руд Криворіжжя, зростало навантаження на працівників. Залізниця вимагала кваліфікованих кадрів, а брати їх було ніде. У 1899 році з’явилося у Катеринославі Вище гірниче училище, але там готували фахівців іншого профілю.
У 1902 році начальник Катерининської залізниці Шмідт подав клопотання до Міністерства шляхів сполучення Російської імперії щодо створення при залізниці технічного училища для дітей службовців залізниці. Його клопотання задовольнили, за урядовим розпорядженням у липні 1902 року було відкрито залізничні училища: у Владикавказі при Владикавказькій, у Великих Луках – при Московській та у Катеринославі – при Катерининській залізницях. Облаштовувати та утримувати ці заклади планувалося на кошти загального училищного залізничного фонду.
Початок роботи залізничного училища в Катеринославі
Відкриття цього закладу відбулося у липні 1902 року, першими студентами у вересні стали 30 дітей службовців залізниці. Спочатку уроки відбувалися у приватному будинку на вулиці Скаковій (сучасна Володимира Антоновича). Приміщення нашвидкуруч переобладнали під класи, хоча умови не влаштовували учнів та викладачів. Тому було вирішено зводити окрему споруду. Катеринославська міська управа за клопотанням начальника залізниці виділила ділянку на Олександро-Невській площі. Але з умовою, що заклад прийматиме 10% учнів з інших родин Катеринослава, які не пов’язані з роботою на залізниці.
Будівництво завершилося у 1904 році, це був гарний цегляний будинок за проєктом міського архітектора Сандецького, з двоповерховою головною частиною та двома одноповерховими крилами по боках. Заклад зводили одразу з паровим опаленням, електричним освітленням та вентиляцією, чим могли похвалитися далеко не всі навчальні заклади не лише міста, а й країни. У цілому будівництво обійшлося понад 110 000 карбованців.
Забезпечення викладачами
Під час проведення будівельних робіт навчання тривало, першим начальником училища був колишній інспектор Севастопольського технічно-залізничного училища, статський радник Володимир Галицький, він же викладав математику та фізику. А першим попечителем обрали інженера шляхів сполучення, начальника служби колії, а згодом – всієї Катерининської залізниці Владислава Стульгінського. У 1913 році він очолив будівництво Мерефо-Херсонської залізниці.
Навчальну програму складали з урахуванням вимог виробництва, всі викладачі були спеціалістами з вищою освітою, інженерами Катерининської залізниці. Термін навчання встановили 3 роки, вартість складала 10 карбованців на рік – сума цілком помірна для родини залізничників. Для студентів з інших міст облаштували гуртожиток у приватному будинку.
Умови навчання
Приймали до закладу лише хлопчиків. Спочатку щороку готували близько 30 фахівців тільки з будівельної та механічної спеціальностей. Потім у 1913 році з однієї спеціальності зробили дві: механічну, де готували спеціалістів з обслуговування паровозів, та будівельну, де вчили шляховиків. Заклад мав величезний попит, у 1909 році довелося навіть створити додаткові класи. У 1913 році кількість студентів дорівнювала 180 осіб.
Вивчали там різноманітні науки, крім обов’язкових арифметики, алгебри, геометрії, фізики, студенти мали знати будівельне мистецтво, креслення, загальну та прикладну механіку. На 3 курсі додавалися ще електротехніка, паротягова механіка, залізнична справа та чимало інших важливих дисциплін. Також викладали Закон Божий, співи та фізкультуру, всіх охочих додатково вчили столярному, слюсарному та ковальському ремеслам.
Заняття тривали з 8 години ранку до 13 години у класах, потім після перерви продовжували до 18:30 на практиці. Цікавим є факт, що, на відміну від інших навчальних закладів того часу, у Катеринославському залізничному училищі не було карцеру. Порушники отримували догану або нижчі бали за поведінку. Для підтримки студентів із малозабезпечених сімей у 1909 році у закладі заснували опікунство, лише у рік створення товариство налічувало 500 осіб. Щороку вони вносили до каси по 2 карбованці, гроші витрачали на оплату навчання, одяг, лікування та сніданки для малозабезпечених. Влаштовували у закладі й благодійні вечори.
Досягнення залізничного училища
Фото: Південно-Російська обласна сільськогосподарська та кустарна виставка, Катеринослав, 1910 рік
Практично студенти були єдиними представниками навчального закладу, які взяли участь у Південно-Російській обласній сільськогосподарській та кустарній виставці у Катеринославі. Варто нагадати, що на цей захід були запрошені найкращі підприємства не лише Російської імперії, а й Європи, виставка за сучасним рівнем була б оцінена як Міжнародна. Тривала вона кілька місяців, про Південно-Російську обласну виставку багато писали газети Європи. Студенти залізничного училища представили власні вироби, заклад отримав срібну медаль за успіхи в організації навчального процесу.
Після цієї події інтерес мешканців до залізничного училища ще більше зріс. Охочих навчатися там стало стільки, що виникла необхідність збільшити територію та розширити майстерні. Потрібен був і гуртожиток для молоді з інших міст і селищ. Відтак у 1913 році керівництво закладу звернулося до міської управи з проханням виділити на Олександро-Невській площі, де розташовувалося училище, ще 1800 сажнів. Прохання не задовольнили, але це не вплинуло на рівень підготовки спеціалістів. Наприкінці 1916 року заклад підготував понад 500 випускників. Цікаво, що у 1917 році до училища вперше прийняли дівчину. Це була Ганна Щекіна, яка згодом стала доцентом Дніпропетровського будівельного інституту.
Революційні зміни
На відміну від інших навчальних закладів Катеринослава, залізничне училище не постраждало від нововведень більшовиків. Що й не дивно, адже кваліфіковані кадри на залізниці були потрібні за будь-якої влади. Студенти продовжували навчання, а у 1920 році на базі закладу створили ще й 4 профшколи: будівельну, механічну, експлуатаційну та електротехнічну. Термін навчання складав ті ж 3 роки.
Кількість студентів зростала, тому споруду реконструювали. Додали одноповерховий будинок під службові приміщення, а до майстерень добудували другий поверх під класні кімнати й спортивну залу. У червні 1930 року профшколи об’єднали у Транспортний політехнікум, а у 1936 році заклад підпорядкували Народному Комісаріату шляхів сполучення. Щороку технікум випускав близько 300 молодих спеціалістів.
Воєнні та повоєнні роки
З початком Другої світової війни технікум евакуювали до міста Алатир. Але відомо, що у роки окупації заклад продовжував працювати, тривали заняття на 3 відділеннях: експлуатаційному, електрозв’язку і колії. Налічувалося 14 педагогів і 200 студентів: 5 перших, 2 других, 1 третій і 2 четвертих курси. Після визволення міста повернулися з евакуації викладачі, заняття продовжилися у листопаді 1943 року. Перший післявоєнний випуск налічував понад 20 техніків.
Територію технікуму розширили, у 1945 році з’явилася нова спеціальність – “Електропостачання залізниць”. Ще через 2 роки заклад отримав капітально переобладнані навчальні майстерні. Збільшувалася і кількість спеціальностей. У 1966 році додалася “Автоматика і телемеханіка на залізничному транспорті”, у 1977 році – “Експлуатація вагонного господарства”. Тоді ж, у 1977 році, до старої будівлі добудували новий навчальний корпус на 5 поверхів. З 1991 року студенти почали вивчати ще й технічне обслуговування та ремонт обчислювальної техніки.
Зі стартом у нове тисячоліття
У 2013 році заклад отримав статус коледжу транспортної інфраструктури. Тут вже готували спеціалістів за 7 спеціальностями, були лабораторії, студентські гуртожитки, навчальні майстерні на 5 цехів. У 2018 році заклад отримав нову назву – Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури. Його неодноразово визнавали одним із кращих серед транспортних технікумів України, серед відзнак – Почесна грамота Кабінету міністрів України.