Сучасні спортсмени-плавці Дніпра вже не один рік посідають призові місця на численних змаганнях різного рівня, привозять золоті та срібні медалі з чемпіонатів Європи та Міжнародних змагань. Побутує думка, що спортивна школа плавання у Дніпрі почала розвиватися тільки за радянських часів, але це не зовсім так. Перша школа плавання відкрилася ще у Катеринославі, тоді цей вид спорту рекламували як один із найбільш ефективних засобів фізіотерапії. Але поступово за ініціативи й підтримки Катеринославського Товариства гімнастики та занять фізичними вправами плавання запровадили до навчальних програм катеринославських середніх навчальних закладів. Далі на dnipro.one.
Стисло про історію шкіл плавання
Відомо, що перші школи плавання запроваджувалися ще у давньоримських гімназіях, а відновилися лише у XVII столітті на Японських островах. Це були імператорські школи плавання, але, на відміну від римських, залишалися доступними для всіх охочих. У Російській імперії, до складу якої входила тоді Україна, перша загальнодоступна школа плавання з’явилася у Петербурзі у 1834 році. На великому поромі вирубали спеціальні басейни, де проводили індивідуальні уроки.
Поступово методичним центром плавання стала Шувалівська школа, з часом стали створювати такі приватні заклади й інші міста, зокрема Київ, Миколаїв та Одеса. Перші змагання з плавання почали проводити з 1910 року у Чернігові, Харкові, Києві, Севастополі. А перші всеросійські змагання з плавання відбулися у 1913 році на першій російській олімпіаді у Києві.
Перші кроки у створенні Катеринославської спортивної школи плавання
Вирішальну роль у популяризації спортивного руху на Катеринославщині відіграли благодійні організації міста. Зокрема катеринославське товариство піклування дітьми, яке очолювала дружина губернатора Катерина Святополк-Мирська. Велика увага приділялася не лише матеріальному забезпеченню, а й фізичному вихованню дітей. Навіть створили спеціальний відділ фізичного виховання, яке очолив Володимир Князев. Розвитку фізичних здібностей дітей, створенню методик сприяли також такі відомі у місті педагоги як Іван Акінфієв, Микола Чехов, Яків Гололюбов.
Вони розробили спеціальну комплексну програму фізичного виховання дітей міської бідноти, до якої входили оздоровча гімнастика й плавання. Головною метою було зміцнення здоров’я та захист від захворювань. Для проведення занять запросили викладача-інструктора. Позитивні результати дали поштовх до створення при Товаристві маленької школи плавання.
Чому вирішили тренувати тільки вихованців притулків?
Відповідь на це питання дають документи, які представляла тодішня комісія від членів правління. До складу входили відомі громадські діячі, науковці, лікарі, освітяни. Всі діти-сироти були дуже ослабленими через погане харчування та складні умови життя, тільки їжі та ліків було недостатньо, щоб повернути повноцінну роботу організму. Катеринославські лікарі пропонували використовувати фізіотерапевтичні методи для зміцнення здоров’я та профілактики численних інфекційних захворювань. Тогочасні європейські медики особливо виділяли плавання як гарний метод загартування та загального зміцнення організму. Катеринославські лікарі та просвітяни у своїх аргументах спиралися на досвід закордонних колег. І як показав досвід майбутнього, не помилилися.
Заняття та результати
Катеринославську школу плавання очолив один із перших в історії міста катеринославських тренерів-інструкторів пан Гофштеттер. Уроки проводили здебільшого влітку на мілководному березі Дніпра у межах Потьомкінського саду та біля рятувальної станції Катеринославського товариства порятунку на водах. Поступово діти опанували різні стилі плавання, їх вчили правильно триматися на воді, використовувати правильну техніку.
Такі уроки зацікавили містян, адже вихованці демонстрували гарну фізичну підготовку й міцне здоров’я. Деякі батьки з катеринославських родин почали вбачати у плаванні корисну й необхідну навичку. Адже Катеринослав часто страждав від повеней, які затоплювали місто восени й навесні, і тоді вміння плавати могло врятувати життя. Заняття почали відвідувати учні місцевих гімназій, школярі, які готувалися до вступу у кадетські корпуси, де плавання було обов’язковим вмінням.
Перші змагання з плавання у Катеринославі
На початку ХХ століття до губернського центру дійшли західноєвропейські віяння, де йшлося про спортивну моду. Створена у 1889 році перша у світі спортивна організація плавців задавала головний темп, про Асоціацію любителів спортивного плавання Англії багато писали газети. Оскільки інтерес до цього виду спорту дедалі збільшувався, керівники Катеринославського Товариства піклування дітьми вирішили провести міські змагання, щоб забезпечити більше відвідувачів. Це було б корисним для фізичного розвитку дітей та й дозволило б зібрати кошти шляхом оплати занять охочими опанувати плавання.
Перші міські змагання на звання чемпіона Катеринослава з плавання відбулися 16 червня 1900 року. Газети відзначали, що їх важко було назвати професійними, адже брали участь лише аматори, які вміли плавати лише одним стилем. Та й учасників набиралося небагато – лише 7. Але для Катеринослава це стало визначною подією, подивитися на змагання зібралося чимало містян. Заповнений людьми був не лише берег, чимало глядачів спостерігали з човнів.
Змагання проводили поблизу Потьомкінського саду навпроти Богомолівського острова. Організатори визначили 3 запливи на дистанції в 1 версту, 1,2 версти за течією та 0,5 версти проти течії. Стилі й техніку не враховували, оскільки тоді ще не існувало єдиних норм і вимог. Головним було першим прийти до фінішу. У запливі на 1 версту переможцем став гімназист 5-го класу чоловічої гімназії Калюшер. Друге місце посів кадет одного з військових училищ Російської імперії Діаконов, який продемонстрував плавання одразу 2 способами: індійським і навашинським. Третє місце віддали катеринославцю Пухамському. Калюшер та Діаконов отримали нагороди – золотий та срібний жетони від Товариства піклування дітьми.
Подальша доля Катеринославської школи плавання
Змагання на звання кращого плавця міста Товариство піклування дітей проводило ще кілька років поспіль. Першу спортивну школу з плавання відвідувало не так вже й багато дітей, але ті, хто вчився, охоче ділилися навичками з товаришами. Відтак поменшало нещасних випадків на воді та під час повеней, відомо, що крадькома брали уроки навіть дорослі мешканці міста. Навчати велику кількість учнів не було можливості, інструктор пан Гофштеттер й без того робив усе можливе, аби охопити якомога більше молоді.
Крапку на тренуваннях поставила Перша світова війна. У дорослих з’явилися інші клопоти та витрати, тому спортшколу з плавання довелося закрити. Невідомо, коли вона припинила існування, але писати про заклад та змагання у газетах припинили після 1914 року. На жаль, загального розвитку такий вид спорту як плавання не отримав, дослідники пояснюють це відсутністю державної підтримки. Відсутність необхідних навичок стало однією з причин того, що у роки Першої світової війни чимало солдатів гинуло під час долання водних перешкод.
Цей аспект взяли до уваги за радянських часів. Плавання почали популяризувати у межах діяльності Всеобучу як найважливішу частину військового вишколу та системи фізичного виховання. У Дніпрі стали з’являтися спочатку літні басейни, потім школи плавання, спостерігалося значне збільшення спортсменів-плавців. Часто проводили змагання між районами та навчальними закладами. Вже у 1926 році радянські плавці почали брати участь у змаганнях у Німеччині, Франції, Норвегії, де гідно змагалися з представниками інших робітничих спортивних організацій.