Є в нашому Дніпрі будівлі, які буквально просякнуті історією. Вони стоять, величні й незламні, ніби німі свідки часу. І одна з таких – це будівля головного банку міста. Уявіть собі – цей красень пережив стільки подій, що вистачило б на кілька захопливих романів! Махінації, руйнування, пограбування, переїзди, зміни влади, валют і навіть власних назв – усе це випало на долю цієї споруди. Далі на dnipro.one.
Від “Нового Чикаго” до власної будівлі: початок історії
А чи чули ви коли-небудь, що наше місто колись називали “Новим Чикаго”? Подумати тільки! Катеринослав завжди був на передовій прогресу, розвивався швидше за багато інших міст Російської імперії. На початку ХХ століття тут діяло понад 30 різноманітних банків і банківських установ. Та, найцікавіше, що жоден із них, навіть найзаможніший, не мав власної будівлі – усі орендували приміщення.
Катеринославське відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, який був один із найпотужніших у Російській імперії, відкрилося десь у 1899-1900 роках. Аж дух перехоплює від такої плідності! Банк спеціалізувався на торгівлі металом і кредитуванні металургійних підприємств. І тривалий час ця поважна установа не мала постійної “прописки”. Спочатку мешкала в будинку Бабушкіна (на розі сучасних вулиці Короленка та проспекту Яворницького), потім – у кімнаті у Шишмана (де зараз стоїть ТЦ “Library”).
Та хіба могла така серйозна фінансова установа постійно кочувати з місця на місце? Звісно, ні! У 1909 році керівництво банку прийняло рішення, від якого залежало майбутнє всієї установи – збудувати власне приміщення. Для цього вони викупили ділянку з будинком Брагінських на розі Катерининського проспекту та вулиці Клубної (проспект Дмитра Яворницького і вулиця Воскресенська).
А як вам такий факт – навколо цієї ділянки існувала містична легенда! Подейкували, що попередній власник, голова родини Брагінських, володів чорною магією і наклав на землю закляття, яке мало допомагати господарю багатіти, а будівлі – залишатися неушкодженою. Погодьтеся, звучить фантастично, але… справи у банку дійсно йшли вельми непогано!
Будівництво крізь перешкоди: амбіції та скандали
Знаєте, шлях до власної будівлі банку виявився тернистим. Банкіри оголосили всеросійський конкурс на створення проєкту, але жоден із відзначених проєктів так і не був втілений у життя. На початку 1910 року банк замовив ще один варіант проєкту молодому архітектору Віктору Естровичу, при цьому вказавши для майбутньої будівельної ділянки не тільки законно придбану землю, але й ту, в якій міська влада їм відмовила.
Архітектор Естрович досить швидко виконав замовлення, створивши ефектний проєкт величної триповерхової будівлі. У липні 1910 року розпочалися будівельні роботи під керівництвом контори відомого катеринославського інженера Ігоря Майданського.
Та не все було гладко: майже одразу після початку будівництва вибухнув гучний скандал. Уявіть картину: губернатор, червоний від гніву, кричить про те, що будівельники попсували новесенький асфальт на головному проспекті міста. Треба ж мати таку сміливість! Він наказав міській владі провести тотальну перевірку, під час якої спливла історія про самовільне захоплення банком земельної ділянки.
І що ж, як ви думаєте, зробили хитрі банкіри? Щоб залагодити справу, вони запропонували місту 1500 рублів (ціна вдвічі вища за вартість самої ділянки). Після бурхливих дебатів гроші вирішили прийняти, і в 1911 році кошти пішли на будівництво Вознесенської церкви (яка, на жаль, не збереглася).
Цікаво, що будівництво тривало майже два роки, і на початку 1912-го Катеринослав отримав, мабуть, найбільшу будівлю з усіх наявних на той час. А ви уявляєте масштаб урочистостей з нагоди відкриття? Тогочасні газети писали, що зібралося понад 300 гостей, серед яких були й віцегубернатор, і чиновники, і представники міського самоврядування та промисловості! На честь цієї події керівництво банку пожертвувало близько 3000 рублів різним благодійним спільнотам міста.
Архітектурна перлина та її внутрішній світ
Між іншим, сама будівля Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку стала справжнім уособленням могутньої фінансової установи. Витримана у популярному на той час стилі новаторського класицизму, вона за формою нагадує літеру “Г” і має приблизно рівні фасади з різних боків. А ви знали, що верхні яруси прикрашені колонами та декоративними картушами з гербами північної столиці, які підтримують жіночі голови?
Якщо говорити про внутрішнє оснащення, воно не поступалося зовнішньому. У підвальних приміщеннях, створених із залізобетону та посиленої сталевої броні, розміщувалися сейфи, які, лише вдумайтеся, справно працюють і до сучасних часів. Перший поверх відвели під вестибюль, операційний зал, приймальню і кабінет директора. На другому поверсі працювали бухгалтери та рахівники, розташовувалися зал засідань, рахунковий комітет і страхова спільнота “Росія”.
А найцікавіше, що, за тогочасною традицією, третій поверх займали квартири директора, його заступника та головного бухгалтера банку. Подумати тільки – жити прямо над робочим місцем! Усі поверхи були з’єднані парадними сходами, а службові сходи вели з операційного залу до підвалу.
Знаєте, що ще було неймовірним для того часу? Власна телефонна станція, яка забезпечувала зв’язок між приміщеннями, і чи не перша в місті електрична сигналізація. А для додаткового прибутку банк здавав в оренду чотири торгових приміщення на першому поверсі.
Від революції до сьогодення: буремна доля банківської будівлі
Та хіба могла така велична будівля уникнути буремних подій історії? Після революції 1917 року банк-засновник припинив своє існування, а Катеринославське відділення націоналізували. Сейфи було підірвано у пошуках золота, якого там давно вже не було. Дорогі меблі, цінні папери, фінансові документи – все було безжально спалено.
А ви уявляєте, як виглядала будівля після вуличних боїв? Вона була частково зруйнована і потребувала серйозної реконструкції. Відновлення розпочалося відразу після встановлення радянської влади. До реконструкції запросили відомого архітектора Олександра Красносельського. Цікаво, що відновлювальні роботи майже не змінили зовнішнього вигляду будинку, і 28 лютого 1922 року відремонтований банк знову відчинив свої двері для відвідувачів – тепер уже як відділення Державного банку УРСР.
А як вам такий драматичний факт – у 1923 році сталося єдине за всю історію банку пограбування! Опівдні 9 липня група добре вдягнених чоловіків увійшла на другий поверх будівлі й “попросила” віддати їм усю наявну готівку. Під час пограбування загинули заступник управителя банком і один з охоронців. Знаєте, скільки вкрали? 3 трильйони рублів із сейфів банку та 500 мільярдів рублів із кас Церобкоопу! На сучасні гроші це понад 1,5 мільйона доларів. Злочинці сіли в автомобіль, що чекав на них, і зникли у невідомому напрямку. Пошуки результатів не дали…
Середина 20-х років минулого століття характеризується масовим закриттям комерційних банків. Держбанк залишився не тільки головним, але і єдиним у країні. Поступово вся будівля була зайнята банківською установою, а всі орендарі (організації, магазини, навіть квартири керівництва) були виселені.
Погодьтеся, будівля банку – справжній боєць! У роки Другої світової війни вона була значно пошкоджена, але вже до 1949 року її повністю відновили. З 1991 року у цьому приміщенні розташовується обласне відділення Національного банку України.
А як вам такий факт – на початку 2000-х років був проведений капітальний ремонт, у результаті якого будівлі повернули первозданний вигляд! Встановили декоративні вази на даху, втрачені під час революції, відновили герб імперської столиці та корону над ним.
На початку XX століття поруч із входом була написана повна назва банку, у радянські часи – “Державний банк”, а з 2006 року гордо значиться – “Національний банк України”.
За більш як сторічну історію існування банк пережив різне – незаконні махінації, руйнування, грабіж, переїзди; змінювались власники, місця розташування, валюти, назви самої установи. Та знаєте, що залишається незмінним? Велич будівлі головної банківської установи нашого регіону – справжньої перлини міста Дніпра!
Джерела: