В історії нашого міста Дніпра (колишнього Катеринослава) є особистості, про яких варто знати кожному. І серед них — Іван Якович Езау, людина неймовірної енергії та господарського хисту. Німець-меноніт за походженням, який присвятив своє життя розвитку українського міста. Далі на dnipro.one.
Подумати тільки, коли він був міським головою, бюджет Катеринослава збільшився аж у п’ять разів. А чи чули ви коли-небудь про те, як він приїхав до Парижа і повернувся звідти з величезною позикою у 5 мільйонів рублів золотом? Ух, аж дух перехоплює від таких сум на ті часи!
Від бідного хлопчика до інженера: неймовірний шлях Езау
А почалося все досить неординарно. Батько казав малому Йоганну (так його звали при народженні), що освіта — це шлях до кращого життя, і як у воду дивився! Іван народився 12 липня 1859 року в німецькій колонії Гальбштадт Таврійської губернії (це нинішній Молочанськ на Запоріжжі). Між іншим, якби не один випадок, хто знає, як би склалася його доля…
Уявіть собі: якось через їхню колонію проїжджав спадкоємець російського престолу. Представники менонітської громади, бажаючи продемонструвати свою лояльність до імперії, пообіцяли відправити двох хлопців на навчання до російської школи. Цими щасливчиками стали брати Йоганн і Якоб Езау.
Найцікавіше, що Іван не просто закінчив гімназію в Катеринославі, а потім вступив до Ризького політехнічного інституту, отримавши фах інженера-механіка. Це ж треба було мати таку жагу до знань! А після навчання не пішов одразу на високу посаду, а влаштувався простим робітником на суднобудівній корабельні в Севастополі, а згодом — на нафтопромислах у Баку. Він мав сміливість приховати диплом і працювати руками, щоб справді зрозуміти виробництво.
Підприємець і господарник: золоті руки і світла голова
А ви колись присвячували стільки часу одній справі, як Езау своєму заводу? У 1895 році він разом із компаньйонами заснував ливарний і механічний завод “І. Я. Езау і К°”. На цьому підприємстві виготовляли деталі для знаменитого броненосця “Князь Потьомкін” та крейсерів “Очаків” і “Кагул”. Та хіба це не вражає? Між іншим, на основі цього заводу пізніше було створено Дніпровський комбайновий завод, який працював аж до 2011 року.
Що ж найбільше вражає в Езау, так це його господарська жилка і вміння знаходити рішення там, де інші бачили лише проблеми. Погодьтеся, не кожен міський голова зміг би в умовах гострої нестачі коштів запровадити практику міських облігаційних позик. А він зміг! І завдяки цим грошам у Катеринославі з’явилися новий водогін, каналізація, друга лінія міського трамвая, було відкрито дві жіночі гімназії та два училища для хлопчиків.
А як вам такий факт: репутація Езау як господарника і фінансиста була настільки високою, що його запрошували очолити міські думи Харкова, Баку та Ялти! Але він відмовився від посади міського голови Баку, попри запропоновану високу платню у 24 тисячі рублів (це в шість разів більше, ніж він отримував у Катеринославі). Коли його запитали чому, він відповів: “Умови, за яких довелося б працювати, неможливі”, — і розповів про національні конфлікти в тамтешній думі. Це підкреслює характерну йому відповідальність.
На посаді міського голови: фантастичні перетворення Катеринослава
На початку ХХ століття Езау вирішив більше уваги приділити громадському життю. Спочатку став гласним міської думи, потім членом міської управи. У вересні 1905 року, коли захворів чинний голова О. Толстіков, Івана Яковича призначили виконувачем обов’язків міського голови, а згодом катеринославці обрали його на цю посаду на повний термін – 4 роки.
І ось тут починається найцікавіше! В умовах гострої нестачі грошей для розвитку міста, Езау запровадив практику міських облігаційних позик. Він особисто поїхав до Парижа і зумів домовитися про кредит у розмірі 5 мільйонів рублів золотом.
На що ж пішли ці гроші? Завдяки фінансовій кмітливості Езау в Катеринославі побудували новий водопровід (1908 рік), каналізацію, другу лінію міського трамвая “Вокзал — Брянський завод” (1906 рік), велику кількість мостових, відкрили дві жіночі гімназії та два училища для хлопчиків, придбали обладнання для нового критого ринку та багато іншого. А ви колись бачили, щоб хтось із керівників міста зумів реалізувати стільки проєктів за такий короткий час?
Цікаво, що слава про Езау як видатного господарника і фінансиста поширилася далеко за межі Катеринослава. Йому пропонували стати міським головою у Харкові (1909 рік), Баку (1913 рік) і навіть у Ялті (1914 рік). І знаєте, що він відповів делегації з Баку, яка пропонувала йому платню у 24 тисячі рублів? “Оклад, дійсно, солідний, але умови, за яких довелося б працювати, неможливі: у міській думі, що складається з 40% татар, 30% вірмен і 10% росіян – найвідчайдушніший національний антагонізм…” Погодьтеся, не кожен керівник відмовиться від шестикратного підвищення зарплати заради спокійної роботи.
Після завершення терміну на посаді міського голови в 1909 році Іван Якович не пішов на відпочинок. Він продовжував активно займатися громадською діяльністю й багато працював як інженер. Уявіть собі, у 1901 році він розробив схему міського водогону, в 1909 році працював над створенням водогону в Баку, а в 1912–1913 роках, спільно з інженером Л. В. Юргевичем, підготував проєкт шлюзування Дніпровських порогів.
Війна, революція та еміграція: крутий поворот долі
З початком Першої світової війни Езау призначили головним уповноваженим Червоного Хреста на Південному фронті. Він організував 60 транспортних загонів і 10 госпітальних поїздів для перевезення поранених! А ще доставили з Сибіру 3000 коней для транспортних загонів і обладнали два госпітальні судна, що ходили Чорним морем. Йому вдалося організувати настільки масштабний проєкт в умовах війни.
Під час революційних подій Езау не залишив рідне місто. За часів гетьмана Павла Скоропадського, в серпні 1918 року, він знову став міським головою Катеринослава. Знаєте, що найважливіше? Саме за його активної підтримки восени 1918 року вдалося відкрити в Катеринославі університет! Заснувати вищий навчальний заклад у розпал громадянської війни — це вчинок справжнього патріота міста.
На жаль, коли в листопаді 1918 року до влади прийшли більшовики, Іван Якович був змушений покинути не тільки посаду, але й батьківщину. Подумати тільки, такий талановитий управлінець був втрачений для міста через політичні перипетії.
Спадщина Езау: від вулиці у Дніпрі до світової науки
У 2015 році вулиця Булигіна в Чечелівському районі Дніпра була перейменована на вулицю Івана Езау. Справедливість затріумфувала через майже 100 років.
Між іншим, донька Івана Яковича — Катерина (в еміграції Кетрін Езау) — стала видатним ботаніком, професором Каліфорнійського університету. Її підручник “Анатомія рослин” вважається класикою світової ботанічної літератури. 1989 року вона отримала з рук президента США Джорджа Буша Національну наукову медаль. Це ж треба було виховати таку доньку!
А знаєте, що ще цікаво в історії Івана Езау? За час його керівництва містом він отримав чотири високі державні нагороди: орден Св. Станіслава 3-го ступеня (1906), орден Св. Анни 3-го ступеня (1911), нагрудний знак до 50-річчя земської реформи (1914) та орден Св. Володимира 3-го ступеня (1915). Подумати тільки – німець-меноніт став одним із найшанованіших громадян Російської імперії!
Іван Якович Езау помер 14 вересня 1940 року в американському місті Девіс. Але його спадщина живе не лише в назві вулиці чи досягненнях доньки, а й у тому водогоні, трамвайних лініях, школах і університеті Дніпра, які ми продовжуємо використовувати сьогодні. Погодьтеся, це найкращий пам’ятник для міського голови — його справи, що продовжують служити людям навіть через століття.
Джерела: