Не підлягає сумніву, що дворянський стан до революції 1917 року був зразком не лише певного гламуру, а й високої освіченості, готувати дітей до навчання починали домашні вчителі, а продовжували у гімназії. Намагалися дати гарну освіту своїм нащадкам і заможні городяни, зокрема купці. Але навчалися переважно хлопчики, навчальні заклади для дівчаток з’явилися лише наприкінці 19 століття. Представникам інших станів залишалися церковноприходські школи та училища, та й то далеко для не всіх. Далі на dnipro.one.
У 1865 році під час перепису населення Катеринослава чиновники зафіксували, що лише третина городян грамотні. При цьому зі 100 таких осіб лише 30 були жіночої статі. Про вищу освіту для жінок не йшлося взагалі. Але освітяни міста усвідомлювали, що без зрушень у цьому напрямку не варто чекати й розвитку суспільства. Тому просували ідею жіночого навчання та сприяли появі нових закладів. Так у Катеринославі у 1870 роках поступово сформувалося аж 3 гімназії для дівчат, якими опікувалися приватні особи. Особливе місце в переліку посідає гімназія імені Нестелей, яка отримала № 3.
Ситуація з навчальними закладами у Катеринославі наприкінці 19 століття
У царській Росії, до складу якої входила тоді Україна, організацію та поширення жіночих гімназій дослідники приписують професору педагогіки Головного педагогічного інституту Санкт-Петербургу, інспектору класів у жіночому Павлівському інституті Івану Вишнеградському. Ці заклади мали свій статут. Навчалися там 6 або 7 років – залежно від статусу закладу. По завершенню навчання дівчата здобували атестат вчительки, мали право на викладання, що суттєво підвищувало їхній соціальний статус. А ті, які нагороджувалися медалями, могли бути домашніми наставницями. Всі гімназії були платними, утримувалися на кошти земства та меценатів.
Наприкінці 19 століття у Катеринославі, який був великим губернським центром, налічувалося 29 навчальних закладів, і лише 3 з них були державні, інші – приватні. До цього переліку входили 7 жіночих пансіонів і 16 єврейських талмуд-тор. Навчалося лише 236 катеринославських дівчат, кількість невелика, бо коштували послуги педагогів дорого.
Поступові приємні зміни
Першою відкрилася у місті 1865 році Маріїнська жіноча гімназія, названа на честь покійної імператриці Марії. У 1883 році з’явилася прогімназія на 6 класів для дівчат, яка у 1893 році стала семикласною і отримала №1. Через кілька років почала приймати дівчаток гімназія №2, розташована між Польовою вулицею (сучасний проспект Поля) та Єлисаветградською вулицею (сучасна Савченко). І лише у 1909 році відкрилася гімназія №3, історія створення якої тісно пов’язана з іменами її ініціаторів та спонсорів – дворянської родини Нестелей.
Стисло про родину Нестелей
Відомо, що у будинку на вулиці Московській у Катеринославі мешкала родина Нестелей. Пані Юлія народилася у Москві, вийшла заміж за майора Івана Нестелей і переїхала з ним до Катеринослава. Ім’я Івана Нестелей згадується у списку спадкових дворян Катеринославської губернії Олександрівського повіту. Юлія Йосипівна була дуже освіченою особою, швидко потоваришувала з родиною гофмейстера Високого двору, ватажка Катеринославського дворянства Георгія Алексєєва, була частою гостею у його маєтку в Котівці, де постійно збиралися представники просвітницьких кіл Катеринославщини. Відомо, що Нестелей належав маєток Шульгівка та село Нестеліївка, в останньому з 1889 року було облаштовано німецьку колонію. Українські дослідники припускають, що з оренди подружжя мало непоганий дохід, яким згодом і розпорядилися.
Так склалося, що власних дітей у дворян Нестелей не було. Першим пішов з життя Іван Якович, у 1909 році – Юлія Йосипівна. У своєму заповіті пані Юлія відписала своє дворове місце на вулиці Московській, маєток у Шульгівці та зібрані чималі кошти на створення середнього жіночого навчального закладу. Такою була головна умова заповіту. Ще частину грошей виділила на стипендію для вихованок Одеського інституту шляхетних дівчат, а також по 2000 карбованців – великі на ті часи гроші – Преображенському собору, Успенському собору й церкві у Нових планах. Нові плани – район, що сформувався вище вулиці Великої Базарної (сучасна Святослава Хороброго). До церкви також передала всі ікони у спеціально зроблених дорогих кіотах, вартість яких складала 500 карбованців.
Як будували гімназію Нестелей?
За рішенням міської думи заповідані будинок і капітал використали на створення ІІІ міської жіночої гімназії, яка отримала ім’я Нестелей. Будівництво розпочалося у 1910 році, планували не економити і навіть додали до пожертвування ще 40 000 карбованців. А щоб не чекати до завершення будівництва, сформували штат вчителів і почали навчати дітей у приміщенні, яке виділили у будинку Вищого міського початкового училища імені Пушкіна на Пушкінському проспекті. Викладали дівчаткам слово Боже, російську мову, латину, німецьку, французьку мови, історію, географію.
Планували відкрити нову гімназію у вересні 1911 року, але виникли проблеми з рішенням Земельної комісії. Фахівці довго вивчали ґрунти на ділянці і після тривалих дискусій таки визнали їх придатними для будівництва. Проєкт гімназії розробив відомий міський архітектор Дмитро Скоробогатов, свою роботу він оцінив у 180 000 карбованців. Але після торгів міська влада знизила суму до 171 000. Урочисте освячення відбулося лише 13 лютого 1912 року – на пів року пізніше запланованого. Окремо збудували ще й гімназійну церкву, на що виділив кошти катеринославський купець Петро Волков. Споруда гімназії вийшла велична, дівчатка були забезпечені всім необхідним. Планувалася гімназія як семикласна, але вручити повний атестат випускницям так і не встигли.
Вирішальні зміни початку 20 століття
Коли почалася Перша світова війна, будинок гімназії Нестелей вирішили не віддавати під шпиталь, на відміну від інших навчальних закладів Катеринослава. Навпаки, туди перевели Другу жіночу гімназію, котра поступилася місцем Першому шпиталю Земської спілки. Точно невідомо, коли гімназія Нестелей припинила існування, але наприкінці 1916 року у будинку вже розмістили канцелярію і головні аудиторії Педагогічних курсів, якими керував видатний науковець Катеринослава Іван Акінфієв.
На початку 1917 року приміщення віддали під лабораторію експериментальної педагогіки, а у 1920 році – під один із корпусів Катеринославського Вищого інституту народної освіти. Знайшлися приміщення і для клубів та різних шкільних гуртків, музею “Аерохіму”. У 1927 році навіть розглядали питання розширення, але до справи так і не дійшло. Далі будинок знову переходив з рук на руки. У 1930 роках там працював інститут соціального виховання, з 1935 року розпочала роботу обласна вища комуністична сільськогосподарська школа імені Сталіна, яку ще називали комуністичним університетом. При школі працювали короткострокові курси і вечірній університет марксизму-ленінізму.
Коли почалася Друга світова війна, і Дніпропетровськ захопили нацисти, будинок колишньої гімназії Нестелей конфіскував рейх. У 1942 році окупанти влаштували там великий склад меблів, які відібрали у людей та в установах. Коли місто визволили радянські війська, споруду передали Державному університету, а у 1944 році – комуністичному університету, який згодом перейменували на обласну партійну школу. Після війни знайшли місце ще для навчально-консультаційного пункту заочної Вищої партійної школи при ЦК КПУ та обласного товариства “Знання”. І лише з прийняттям Україною незалежності колишню гімназію Нестелей віддали, нарешті, одному власнику – Інституту природокористування та екології НАН України.
Вшанування пам’яті засновниці гімназії
Дніпро не забув просвітян, які на початку минулого століття намагалися допомогти бідним мешканцям міста. У вересні 2016 року на будинку колишньої гімназії №3 відкрили меморіальну дошку – на згадку про благодійницю та засновницю Юлію Нестелей. Хоча Інститут проблем природокористування та екології Національної академії наук України ніякого стосунку до педагогіки не має, тодішній директор закладу Аркадій Шапар пояснив причини такого рішення. Він сказав, що Інститут вже не одне десятиліття шефствує над дитячим будинком та пансіонатом для людей похилого віку, частину своїх розробок та рекомендацій щодо екології та природокористування надає безкоштовно, на благодійній основі. Так що керівники та співробітники закладу вирішили належно вшанувати меценатів і просвітян 19 століття, які теж намагалися допомагати пересічним мешканцям Катеринослава. Особливо тим, які тієї допомоги дуже потребували.