Не так багато українських художників змогли лишити такий яскравий слід в історії мистецтва, як Роберт Лісовський. Подумати тільки – простий хлопець із села Запоріжжя-Кам’янське на Катеринославщині, а створив емблему, яку щодня бачать мільйони людей у всьому світі! Саме він розробив знаменитий логотип авіакомпанії “Lufthansa” зі стилізованим лелекою, який використовується й до сучасних часів. Далі на dnipro.one.
А чи чули ви коли-небудь про його внесок у розвиток українського Пласту? Або про неповторні книжкові обкладинки, які можна впізнати з першого погляду? Детальніше про його дивовижну історію життя цього неймовірного майстра графіки читайте далі.
Щасливе дитинство та перші кроки до мистецтва
Уявіть собі кінець ХІХ століття, невелике село на Катеринославщині, і саме там 29 грудня 1893 року народжується маленький Роберт. Його батько, Антон Карлович Лісовський, був не простим роботягою, а керував механічними майстернями на Дніпровському заводі. Цікаво, що в родині тісно переплелися українське і німецьке коріння. А мати, Юліане фон Анкер, була напрочуд освіченою жінкою для тих часів.
Між іншим, саме мама подарувала малому Роберту першу коробку фарб, і це стало початком великого мистецького шляху. Хлопчик, отримавши такий скарб, миттю мчав до свого приятеля малювати його хату під солом’яною стріхою та яскраві натюрморти з динями і гарбузами. А ви колись відчували такий потяг до якоїсь справи, що навіть втікали з інших занять? Роберт саме так і робив – вистрибував через вікно з уроків музики, щоб швидше дістатися до свого човника і поплавати на річці!
Найцікавіше, що батьки не забороняли хлопцю його захоплення, а навпаки – всіляко підтримували. Батько казав малому Роберту, що праця – це найголовніше в житті, і прищеплював любов до роботи, а мати допомагала розвивати художні здібності. Погодьтеся, не кожна дитина може похвалитися такою підтримкою!
Тринадцятирічний Роберт вирушив до Миргорода навчатися у престижній художньо-промисловій школі імені М. Гоголя. Це ж треба було мати таку сміливість – у такому юному віці поїхати від рідної домівки! Саме тут, під керівництвом видатного етнографа Опанаса Сластіона, хлопець закохався в українську кераміку та національний орнамент. А святкові дні на Полтавщині серед селянського побуту, сповненого стародавніх обрядових традицій, остаточно вкорінили в душі молодого художника приналежність до українського світу.
Мистецька освіта: від Києва до Берліна
А як вам такий факт – свою гімназійну мистецьку освіту Роберт продовжив у Києві, в малярській школі самого Олександра Мурашка! Там викладали такі корифеї, як Василь і Федір Кричевські, Фотій Красицький, Микола Бурачек. Це наче потрапити на майстер-клас до найкращих художників свого часу!
Знаєте, що дуже вплинуло на становлення Лісовського як митця? Дружба з майбутніми класиками українського мистецтва – Іваном Падалкою, Василем Седеляром і особливо з Павлом Ковжуном. А ви колись задумувалися, як сильно оточення може вплинути на творчий шлях людини?
Молодий Роберт не тільки навчався, але й активно виставляв свої роботи. Його акварель “Настурції” навіть купив до власної колекції український підприємець і меценат Михайло Терещенко! Треба ж мати такий талант у такому юному віці! А щоб розв’язати проблему зі своїми фінансами, хлопець співпрацював із театрами та розробляв художні декорації для вистав Леся Курбаса. Між іншим, його декорації до драми Шекспіра “Ромео і Джульєтта” вважалися неймовірно новаторськими.
Коли у місті Києві у 1917 році відкрилася Українська академія мистецтв, Роберт Лісовський рік навчався в класі монументального живопису Михайла Бойчука. А ви уявляєте, яким великим проривом для української культури було відкриття власної академії мистецтв? Це була справжня революція! І наш герой був у самому її епіцентрі.
Але, мабуть, найважливіша подія в його мистецькій освіті сталася, коли з Петербурга приїхав видатний графік Георгій Нарбут. Лісовський перейшов на навчання до його майстерні, і, як він згадував пізніше, був вражений особливою атмосферою: портрети гетьманів на стінах, мініатюрні статуетки, старовинні українські килими, ґданські шафи з гутним склом та керамікою… Наче потрапляєш у музей української культури!
Подумати тільки – першою роботою Роберта після навчання у Нарбута стала обкладинка, заставки, кінцівки та буквиці до “Календаря шкільної освіти”. А вже згодом він виконував замовлення для видавництв “Ґрунт”, “Вернигора”, “Сяйво”, “Музагет”, “Фламінго”. Треба ж було таке придумати! Його двобарвна обкладинка до книжки Павла Тичини “Соняшні кларнети” й досі вважається шедевром графічного мистецтва.
Від Львова до Лондона: маршрути самореалізації
Знаєте, львівський період був особливо плідним у творчості художника. Він буквально засипає місто своїми роботами: книжково‑журнальні обкладинки, екслібриси, видавничі марки, емблеми, печатки… І в кожній роботі традиційно українські декоративні елементи органічно зливаються з модерним оформленням. А як вам такі шедеври, як обкладинки до книг Уласа Самчука “Волинь”, П’єра Бенуа “Шлях велетнів”, Юрія Липи “Світлість”? Кожна з них – неповторний графічний образ, що передає суть і настрій твору!
Літери Роберта Лісовського були настільки виразні та впізнаванні, що навіть за відсутності підпису можна встановити авторство творів. Це ж треба мати такий унікальний почерк! А ви знаєте, що після війни стилістика митця змінилася? Літери стали насиченішими та водночас виразно авторськими — величними й потужними, з легкою прикрасою і гнучкими лініями. Погодьтеся, створити власний стиль шрифту – це надзвичайне досягнення!
А чи чули ви, що саме Роберт Лісовський художньо оформив емблему “Пласту” – переплетений із лілеями тризуб? Три лілеї символізують три головні обов’язки пластуна, а тризуб вказує на те, що Пласт – це українська організація молоді. Між іншим, сам художник був відомий під пластовим ім’ям “Сизий орел” і виховав кілька поколінь патріотів за кордоном.
Під час перебування у Львові Роберт Антонович познайомився з молодою піаністкою та композиторкою Стефанією Туркевич, і після одруження у них народилася донька Зоя, яка згодом також стала відомою художницею. Яблуко від яблуні, як-то кажуть!
Та хіба міг він передбачити, що доля закине його так далеко від рідної землі? Спочатку Берлін, де він успішно склав іспити до Берлінської академії мистецтв, потім – Прага, де отримав запрошення на посаду професора графіки Української студії пластичного мистецтва, і нарешті – Лондон, який став його останнім прихистком.
Неповторний внесок у світову та українську культуру
А як вам такий факт – саме Роберт Лісовський створив всесвітньо відому емблему німецької авіакомпанії “Lufthansa” зі стилізованим зображенням лелеки! Це сталося під час його трирічного навчання в Берліні. Кожного дня мільйони людей по всьому світу бачать цю емблему, навіть не здогадуючись, що її автор – український художник.
Найтрагічніше, що під час німецької окупації Праги в роки Другої світової війни художник втратив майже всі свої твори. Це ж ціле життя, присвячене мистецтву – і раптом все зникає! Але, як той фенікс, Роберт Антонович відродився з попелу. Після війни, у 1946 році, коли доля закинула його до Лондона, він, всупереч важким умовам життя та необхідність заробляти важкою фізичною працею, поступово повернувся до творчості.
Навіть у цей непростий період Лісовський створював обкладинки, заставки, емблеми, поштові та видавничі марки на замовлення українських видавництв і установ. І, що найважливіше, залишався вірним своєму стилю та джерелам натхнення. Така відданість справі життя вражає!
Скільки всього створив один талановитий українець із Катеринославщини! І хоча Роберт Лісовський пішов із життя 28 грудня 1982 року, його неповторний мистецький почерк і досі впізнаваний, а творча спадщина залишається невіддільною частиною української культури. А чи не варто нам частіше згадувати таких видатних українців, які своєю творчістю підкорили світ?
Джерела: