Бурхливі революційні роки початку XX століття позначилися на багатьох галузях, сильно постраждали тоді культура та література. Постійні бої та обстріли, відсутність фінансування, дров для опалення взимку, через що страждали й книжкові фонди, негативно вплинули на розвиток бібліотечної галузі України. Особливо це було помітно у Катеринославі, який багато разів переходив від одних військ до інших і зазнав значних руйнувань. Також були втрачені цінні приватні бібліотеки зокрема відомого діяча Алексєєва, де налічувалося 27 000 цінних раритетних екземплярів. Але, попри складнощі ентузіасти намагалися зберегти не лише бібліотечні фонди, а й інтерес до книг із боку катеринославців. Далі на dnipro.one.
Важливі рішення уряду
У 1917 році державним органом, який відповідав за розвиток культури, став Бібліотечно-архівний відділ Міністерства народної освіти УНР під керівництвом видатного науковця Грушевського. Враховуючи складну ситуацію в країні, було прийняте рішення щодо комплектування примірників для бібліотек. Фахівці бібліотечної секції підготували окрему концепцію створення єдиної мережі, яка б дозволяла вести грамотний облік та методичну роботу. У 1918 році з’явився законопроєкт про обов’язковий примірник видань, які друкувалися на всій території, такий отримав і Катеринослав.
Але наразі зі складним економічним становищем у місті відчувалися позитивні зміни в культурному розвитку. Очевидці згадували, що стихійно створювалися молодіжні групи, які підтримували українські ідеї. Збиралися на квартирах, слухали вірші Шевченка, читали повісті Андріана Кащенка, співали українські пісні. Згодом проведення таких заходів взяли на себе громадські бібліотеки міста.
Найбільші бібліотеки навчальних закладів
За часів Української революції велику увагу організації системи народної освіти приділяли різні уряди, і бібліотекам відводилася важлива роль. Коли у 1918 році відкрився університет, туди відразу почали перевозити цінні книги з дореволюційних катеринославських навчальних закладів, різних товариств та установ. Найвагомішими були колекції Катеринославської класичної гімназії, Гоголівського просвітницького товариства, Народного університету імені Караваєва. Стартувала бібліотека зі 1000 примірників бібліотечного зібрання Катеринославських вищих жіночих курсів.
Велику бібліотеку зберегла Катеринославська духовна семінарія, фонди налічували сотні видань із філософії, історії, релігієзнавства, педагогіки, біології, медицини, літературознавства, фізики. Ними користувалися й учні, й вчителі. Найціннішими дослідники вважають “Историю Византии” Успенського та “Историю России” Іловайського. Завідувачем бібліотеки у 1917 році значився за документами викладач християнської риторики Іларіон Тріодин. У закладі навчалося 800 вихованців, які постійно відвідували бібліотеку. Хоча передплата журналів на 1918 рік була скасована через складну політичну ситуацію, навчальну та наукову літературу закуповували для всіх розділів фонду.
Зберігся навіть лист-клопотання до Київської Духовної академії від керівництва Катеринославської духовної семінарії, датований 22 серпня 1918 року. У ньому йшлося про допомогу бібліотеці, педагоги просили безоплатно передати цінні дублетні примірники у постійне або тимчасове користування. Зберігся також дозвіл користуватися викладачам закладу духовною бібліотекою. Коли за встановлення радянської влади духовно-навчальні заклади Катеринослава були скасовані, частину цінних бібліотечних книг передали до загальнодоступних навчальних закладів. Але доля багатьох раритетів так і залишилася невідомою.
Неоціненна допомога “Просвіти”
Ця організація почала діяти у Катеринославі задовго до початку революційних подій, тому зберігся осередок досвідчених активістів. Відтак новостворена Губернська Українська Рада як керівний орган українських організацій Катеринославщини доклала зусиль, щоб підтримати просвітян, сформувати для них новий статут і міцну навчальну базу. Було опубліковане звернення Ради до видавництв та українських авторів з проханням надсилати повні видання й окремі твори до бібліотек. Вдалося створити у Катеринославі надійні освітянські осередки, які співпрацювали між собою: повітова бібліотека, земська народна бібліотека та читальня.
Катеринославські просвітяни не обмежувалися тільки містом, активно допомагали створювати бібліотеки в інших містах і селах. Долучалися до роботи Бібліотечної комісії, коли тривала підготовка 24 комплектів книжок для бібліотек-читалень губернії та здійснення розсилання газет і брошур фронту. У 1918 році на Катеринославщині налічувалося 100 бібліотечних філій, тоді як на Херсонщині та Харківщині – лише 50. Виникала й проблема досвідчених працівників, тому активісти “Просвіти” встановлювали чергування у бібліотеках, впорядковували фонди, чергували у читальних залах, допомагаючи малограмотним мешканцям у роботі з газетами та книжками.
Діяльність міської громадської бібліотеки
Варто згадати, що це одна з найстаріших бібліотек Катеринослава, починалася вона з губернської публічної бібліотеки в будинку Дворянського зібрання. Ініціатором її створення став відомий діяч Микола Мордвінов. Коли у 1839 році приміщення постраждало від пожежі, зусиллями містян кілька років збирали кошти, щоб відкрити нову читальню. На створення бібліотеки, яка відкрилася у 1841 році, витратили понад 600 карбованців сріблом. Але працювала вона до 1851 року, заклад припинив роботу через утиски царського уряду. Вдруге бібліотека розпочала роботу у 1859 році і отримала статус міської громадської. У 1889 році фонди налічували вже понад 1500 томів. У 1908 році завідувачкою закладу стала освітянка Уляна Дикарєва, вона ж очолила бібліотеку у складні революційні роки й добилася успіхів. Зі збережених звітів відомо, що у 1917-1918 роках загальна кількість читачів складала понад 10 000 осіб.
Найчастіше приходили відвідувачі у травні та вересні, а от у квітні та липні – менш охоче. Дослідники пояснюють це революційними подіями у місті, під час мітингів та страйків до бібліотек катеринославці навідувалися рідше. Але пані Уляні вдалося зберегти не лише фонди, а й контингент, протягом 1917 року кількість читачів збільшилася майже на 1500 осіб. Зусиллями Уляни Дикарєвої та її сина Володимира у 1921 році вдалося навіть організувати першу загальноміську конференцію бібліотечних працівників. Це стало знаменною подією не лише для Катеринослава, а й всього регіону, адже на захід приїхали учасники з інших міст та селищ.
Робота бібліотек на Катеринославщині
Варто також згадати найбільші старання бібліотекарів, які працювали на Катеринославщині у ті нелегкі часи. У березні 1917 року відкрилися маленька бібліотека у селищі Мануйлівка, читальня в Успенській філії. Читачам пропонували книжки та газети, часто люди просили “Народну волю”, “Нову раду”, “Вісник товариства “Просвіта”. У читацькій залі села Покровське активісти організовували також лекції з української мови.
У 1917 році у селі Кам’янському активно працювала культурно-просвітницька виконавча комісія, яка опікувалась повітовою бібліотекою. Там часто проводилися народні читання та лекції. Передплачувати газети для селищ допомагало Споживче товариство. Найактивнішим осередком “Просвіти” у 1917 році газети називали бібліотечну філію у селі Куцеволівка Верхньодніпровського повіту. А у селі Павлівка самі мешканці звернулися до представників місцевої влади з проханням відкрити Народний будинок для лекцій та читання газет, в чому їм постаралися зарадити.
Закладена у ті часи база допомогла у подальші роки створити у Катеринославі та навколишніх селах гідні освітянські осередки. У середині 1920 років почав стрімко зростати інтерес українців до книжок, збільшувалася кількість грамотних, над чим працювали міські й сільські школи. Вдалося зберегти й частину цінних томів, які вилучали з дворянських бібліотек Катеринослава. Але це вже зовсім інша сторінка історії Катеринославщини.