Образотворче мистецтво подарувало людству чимало нових жанрів та видів, але нерідко сучасні художники продовжують шукати власний спосіб самовираження в незвичайних напрямках. Яскравою постаттю на обрії українського живопису критики називають В’ячеслава Апета, котрий неодноразово дивував громадськість картинами не лише естетично вивершеними, а й інтелектуальними, з філософським наповненням. Його роботи легко впізнати по вільному трактуванню форм, узагальненню натури та інтригуючому композиційному рішенню. Апета називають художником, закоханим у кольори, за допомогою яких майстер дуже влучно передає відтінки почуттів. Далі на dnipro.one.
Пошуки творчої ніші та перші досягнення
В’ячеслав Апет народився у 1962 році в Дніпрі, хист до малювання проявляв ще з дитсадка, що батьки охоче підтримували. Після художньої школи подався до Дніпропетровського державного художнього училища, де пощастило навчатися у таких майстрів, як Григорій Чернета, Леонід Антонюк, Всеволод Шпиганович. Вперше представив свій портрет “Наталя” на виставці у 1988 році, потім долучився до львівського бієнале українського образотворчого мистецтва “Львів 91 – відродження”. Ця виставка й визначила подальший творчий шлях митця, У заході взяли участь художники з 25 міст України, котрі не побоялися представити всі культурно-мистецькі реалії того часу. Розглядалися та оцінювалися пріоритети, концептуальні підходи живописців різних поколінь, що було у 1991 році надзвичайно пізнавальним та цікавим. В’ячеслав чітко визначився з пріоритетами, згодом почав активно долучатися до виставок обласних, всеукраїнських і міжнародних, де належно оцінили молодого майстра пензля.
У 2013 році В’ячеслав Апет отримав відзнаки лауреата міської премії для живописців імені Решетникова в Дніпрі та лауреата першої премії в номінації “Майстер пленеру” IV Січеславського пленеру. У 2015 році була престижна регіональна премія за досягнення у мистецтві “Артис-2015”, як “Художника року”. Майстер вирізнявся тим, що в своїх витворах проходив на межі умовності живопису та свободи вираження, передаючи емоції зображеного. Головною темою для себе вибрав людську сутність у різних проявах.
Як розкривав таємниці емалі
Дніпро здавна вважається центром українського емальєрства, в майстерні художньої емалі часто проводяться фестивалі та майстер-класи. Така багатогранна особистість, як Апет, не могла не долучитися до цього руху, майстер побачив у мистецтві нові можливості самовираження. Цікаво, що саме Апет став першим учнем у щойно створеній емальєрській майстерні, освоював техніку з нуля. Колеги по цеху визнають: В’ячеславу вдалося не лише перенести на емаль свої живописні сюжети, а й застосувати оригінальний технічний прийом – багатошарність на емалі.
Свої успіхи Апет пояснює відкриттям невеличкої таємниці. Якщо художник сам творить на полотні, то в роботі з емаль-графікою (як називають його витвори), співавтором є ще й піч. Якщо з нею не домовитися, що результат буде не той, на який очікуєш. За роки роботи в майстерні Вячеславу вдалося відкрити певні секрети цього мистецтва. В роботі ж використовує драматичні напливи кольорів, м’які лінії, різні фактури, що дає чудовий результат при зверненні до улюблених жанрів: пейзажа та натюрморта.
Особливості пейзажів В’ячеслава Апета
Картини цього майстра немов випромінюють світло та спокій. Приглушені тони, ніжно окреслені постаті, чисті та стримані кольори. В кожному витворі він наче створює світ заново, тому всі мальовничі композиції вирізняються пластичністю, завершеністю, вишуканістю, метафоричністю. Завжди відчувається якась недомовленість, і при цьому – гармонія та емоційна напруга, автор немов спонукає замислитися, побачити в картині щось своє, близьке душі й серцю.
У творчості майстер обрав кредо “Вір собі і природі”, напрямок своєї діяльності окреслив, як егореалізм – з певною ноткою гумору. Критики та живописці відзначають: картини Апета чітко зрежисовані за композицією і колірним рішенням, однак залишають відчуття трьох крапок замість однієї. Це особливо помітно у витворах “Ранкові відгомони”, “Таємниці півдня”, “Арка. У степу”. А якщо подивитися на морські пейзажі, то вони зачаровують простотою та лаконічністю, майстер чудово передає вільне життя природи, її гармонію. Одні й ті ж самі скелі, написані в різний час протягом доби, дивують своєю багатогранністю. Тому в колекції можна побачити “Різнокольорові скелі” та “Сині скелі”, де Апет зумів показати, чому колір набагато важливіший за форму та сам образ.
Картини – це своєрідні мости
Саме таку концепцію обрав Апет для своєї виставки “Білий міст”, де представив 28 робіт, написаних з 1990-го по 2002 роки. В усіх картинах переважає білий колір, але майстер зумів геніально показати багату його палітру: від виразних до стриманих тонів. Переконав глядачів, що білий складається з усіх кольорів видимого спектру і при цьому залишається відкритим до будь-яких змін. “Мости – це те, що поєднує береги, людей, країни, життя. – пояснив на відкритті виставки В’ячеслав Апет журналістам газети “Событие”, – А картини – це теж мости, котрі поєднують погляди, почуття, душі художника та глядача, переводять із безбарвної буденності у світ тонких різнокольорових матерій”.
Жіночі образи в творчості В’ячеслава Апета
Образ жінки, як образ прекрасного, теж не міг обійти увагою талановитий художник. Але й тут залишився вірним собі: в кожній картині відчувається серпанок таємничості та недомовності. Жінки в його творчості – скоріше, символи, притому, різні: м’які, пластичні або поривчасті та непередбачувані. Майстер приділяє увагу не опрацюванню рис обличчя чи фігури, залишаючи образ трохи розмитим, хоча й чітко окресленим. В’ячеслав Петрович точно схоплює позу, жест, вираз обличчя, коли в них виразно проявляється гармонія зовнішнього і духовного.
Закоханість у натюрморт
Цьому жанру Апет залишається відданим не один рік, його витвори виділяються гармонійністю зображення. Все обрані для картин речі немов показують характер живописця, котрий зумів тонко й непомітно розповісти про їх життя в кольорах. Предмети побуту, пляшки, фрукти, квіти – в одних роботах простежується чітка графіка малюнку, монохромний колорит. В інших – перемежування багатошарової техніки з гладкою та шорсткою фактурою, виразними контрастами. Неодноразово зображував В’ячеслав Апет гранат – символ весни, сонячної енергії, відродження і безсмертя. У “Вазі з гранатом” та “Веселому гранаті” навіть зернятка виглядають по-різному, в них наче закодовані символи то крові, то любові.
Митець творить, доки зберігає неповторність
В’ячеслав Петрович ніколи не боявся шукати нові форми, експериментувати, використовуючи різні надбання, як культурні, так і технічні. Гармонія форми, змісту та манери спілкування у поєднанні з вільним асоціативним мисленням – так можна коротко охарактеризувати особливості пензля Апета. Хоча творчість його більш широка й багатогранна. Картини майстра зберігаються не лише в Україні, а й у Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, приватних колекціях Франції, Німеччини, Канади, Японії.
Цікаво, що В’ячеслав Апет продовжує перебувати в пошуку нового самовираження. У 2018 році на відкритті персональної виставки “А”, присвяченої емальєрству, він зазначив в інтерв’ю журналістам видання “Вісті Придніпров’я”, що не ставить крапку в своїх пошуках. “Діапазон технічних матеріалів для художників величезний, – говорить пан В’ячеслав, – тож чому б не спробувати себе в нових техніках. Можливо, моїм наступним етапом буде скульптура або ще щось незвичайне”. Що ж, з багатогранністю таланту й прагненням до нового, притаманними цьому митцю, цілком реально очікувати інших, не менш цікавих та нестандартних творчих рішень від визнаного майстра В’ячеслава Апета.