Дніпровська політехніка, раніше відома як гірничий інститут – найстаріший виш Дніпра. Він виник аж 123 роки тому, коли вищих навчальних закладів у місті ще не було. Проте темпи промислового освоєння Наддніпрянщини вимагали відповідних фахівців. Далі на dnipro.one.
Дорога прокладає шлях
У світі все взаємопов’язане. Наприклад, війни дають колосальний поштовх у розвитку науки, техніки, медицини. Як не дивно, але якби люди завжди жили мирно, рівень розвитку цивілізації сьогодні бовтався десь у районі середніх віків.
Так, Російсько-турецька війна 1877-1878 років послужила поштовхом для будівництва Катерининської залізниці – щоб було зручніше возити криворізьку залізну руду на південь. 1884 року, коли за допомогою залізниці Кривий Ріг з’єднався з промисловим Донбасом, почався справжній бум у промисловому розвитку Катеринославської губернії. При цьому виникла серйозна проблема з кадрами – не вистачало кваліфікованих майстрів та рабочих.
У Петербурзі вирішили, що доцільніше створити тут не інститут, а училище, випускники якого будуть саме практиками, а не теоретиками від науки. Щоправда, на відміну багатьох інших гірничих училищ, Катеринославське назвали «Вищим».
Вище гірниче училище розпочало роботу в 1899 році. Спочатку навчання велося в Потьомкінському палаці (сьогодні – Палац студентів на території парку Шевченка). Вже наступного року на Соборній горі розпочалося будівництво нових навчальних корпусів. Як водиться – держава виділила лише 10% від необхідної для побудови суми. Решту грошей збирали через промисловців-меценатів.
В 1903 імператор Микола II поставив підпис на документі, який збільшував термін навчання з двох до чотирьох років. Таким чином училище стало вищим навчальним закладом.
Проблем від цього не стало менше. Нестача професорів, нестача грошей, висока плинність кадрів серед викладачів, обмеженість у правах випускників училища. Збільшення набору учнів вимагало добудови навчальних корпусів, куди бракувало грошей.
Атлант розправив плечі
Поліпшення настало за два роки до Першої світової війни. Державна Дума прийняла Закон, за яким училище перетворювалося на гірничий інститут імені Петра Великого. Це був уже дещо інший рівень фінансування, який дозволив усім – і викладачам, і студентам – зітхнути вільніше.
Інститут (вже імені Артема) постійно зростав новими кафедрами. До 1924 року було три факультети: гірничий, металургійний та гірничо-механічний. Для підготовки інженерів-коксохімиків створили хіміко-технологічне відділення. Яке до 1930 року перетворилося на самостійний вуз. Дніпропетровський металургійний інститут теж народився завдяки гірничому інституту – з металургійного факультету.
Під час Другої світової війни Дніпропетровськ був зруйнований на 60%. Будівля головного корпусу інституту – також. Проте вже на початку 50-х навчальні корпуси були здебільшого відновлені.
У новітній історії інститут змінив безліч назв: з інституту – в академію, потім у Національну гірничу академію, пізніше – гірничий університет. Останні чотири роки він зветься «Національний технічний університет „Дніпровська політехніка“».
Але суть вишу була і залишається незмінною.