Повномасштабне воєнне вторгнення РФ на територію України, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, призвело до кардинальних змін в усіх сферах життя, зокрема в освіті. Не стало винятком і місто Дніпро. Відповідно до Указу Президента № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, освітні заклади були змушені перейти на дистанційне навчання. Далі на dnipro.one.
Дніпро, як важливий освітньо-промисловий центр, зазнав значних труднощів у процесі адаптації до нових умов. Дистанційне навчання виявилося складним завданням через проблеми з доступом до Інтернету, технічні неполадки та нестабільну ситуацію в регіоні. Водночас з огляду на безпекові виклики, організація навчального процесу в університетах і коледжах міста вимагала нових підходів до забезпечення якості освіти та підтримки студентів і викладачів. Цей період, безперечно, став випробуванням для освітньої системи Дніпра та інших міст, а також продемонстрував їх здатність до адаптації й стійкість у кризових ситуаціях.
Отже, у цій статті ми дізнаємось, як вторгнення РФ вплинуло на освіту в Дніпрі, зокрема, як університети та коледжі адаптувалися до дистанційного навчання, які труднощі виникали та як це вплинуло на студентів і викладачів.
Як війна вплинула на студентське життя?
Війна суттєво вплинула на студентське життя. Наша область, яка традиційно була і є важливим освітнім центром, зазнала значних змін. Студенти відчувають наслідки війни в багатьох аспектах своєї повсякденної діяльності, від організації навчального процесу до особистих переживань.
Дистанційне навчання
Дистанційне навчання стало основним форматом навчання в Дніпрі, як і в інших містах України. Хоча цей формат забезпечує безперервне навчання, він також створює ряд проблем. Відключення електроенергії та проблеми з доступом до Інтернету ускладнюють участь у заняттях, виконання завдань та спілкування з викладачами.
Студенти, які звикли до традиційних лекцій та практичних занять, часто відчувають труднощі, адже дистанційне навчання вимагає іншого підходу та самодисципліни, але більшість з них призвичаїлися та адаптувалися.
Соціальні аспекти
Сучасні несприятливі умови в Україні, безсумнівно, загострили проблему адаптації студентів вищих освітніх закладів до навчальної діяльності, підвищили вимоги до її якості та ефективності сприйняття в реальному житті. Цілком зрозуміло, що під час повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України соціальна адаптація здобувачів освіти значно ускладнилася.
Таким чином, багато студентів зіткнулися з проблемами адаптації до нових умов життя, обмеженими можливостями спілкування та взаємодії з однокурсниками. Кожен студент був змушений адаптуватися до нових умов, які диктувала ситуація в країні, при цьому бути мобільним, активним, самостійним, вміти планувати свою роботу і чітко розподіляти свій час. Крім того, студенти відзначають, що їм дуже не вистачає відчуття студентства, яке вони могли б отримати під час очного навчання.
Психологічні аспекти
Стрес і хвилювання, пов’язані з ситуацією в країні, сильно вплинули на загальний стан студентів, їх мотивацію та продуктивність. Крім того, більш ніж половина студентів мають високий або середній рівень тривожності. Вони відчувають тривогу майже з будь-якого приводу, яка може посилюватися в стресових ситуаціях, не в змозі самостійно й адекватно реагувати на труднощі. Також обирають неефективні способи управління тривогою і не можуть повністю впоратися з критичною чи екстремальною ситуацією.
Згідно з результатами дослідження, більшість студентів мають низький рівень стресостійкості. Встановлено, що студенти в воєнний час переживають емоції на помірному рівні. Відповідно, вони мають помірний рівень як позитивного, так і негативного емоційного ставлення до ситуації. В умовах воєнного стану така реакція є цілком адекватною, оскільки під час тривалого стресу людина не може повноцінно відчувати та проявляти емоційні прояви.
Для підтримки психологічного комфорту та належного навчального процесу важливою стала підтримка університетів та викладачів. Кілька вищих навчальних закладів Дніпра адаптували свої підходи до навчання, щоб максимально підтримати студентів у складний час.
Студентські гуртожитки: новий дім для переселенців та осередок підтримки
Під час війни студентські гуртожитки Дніпра стали не лише місцем проживання молоді, а й притулком для тих, хто змушений був залишити рідні домівки. Місто прийняло тисячі переселенців, значна частина яких осіли в університетських гуртожитках.
Завдяки студентам, які активно допомагають переселенцям, гуртожитки перетворилися на осередки підтримки та взаємодопомоги. Вони часто організовують розподіл гуманітарної допомоги, проводять спільні вечори, де люди можуть абстрагуватися від жаху війни, обговорювати новини та разом переживати важкі часи. Молодь також допомагає дітям переселенцям навчатися, організовуючи імпровізовані заняття та допомагаючи зі шкільними завданнями.
Гуртожиток для маріупольців у Дніпрі.
Водночас для студентів змінилося життя в гуртожитках – зросла відповідальність, а умови проживання стали більш напруженими через додаткове навантаження. Проте ця спільнота лише зміцніла, адже їх об’єднали спільні проблеми та виклики. Студенти разом із переселенцями створили нові способи підтримувати один одного, що робить ці гуртожитки справжнім прикладом солідарності у Дніпрі.
Благодійні ініціативи студентів Дніпра та їхній внесок у підтримку міста під час війни
Міжнародний день студентів завжди відзначався веселими заходами, але війна змінила формат святкування. Замість концертів і дискотек, тепер проходять благодійні акції та збори коштів для ЗСУ. Університетські студентські самоврядування стали активними учасниками допомоги військовим і цивільним.
Марія Ползікова, бувши студенткою та керівником ОСС Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту, разом з командою реалізувала багато проєктів, спрямованих на покращення комунікації між студентами та підтримку благодійних ініціатив. Після ракетного удару, який пошкодив гуртожиток університету, студенти змогли отримати допомогу від інших закладів освіти.
Команда “Студентство Дніпра”, на чолі з Марією Волошиною, організовувала численні благодійні заходи, зокрема збір макулатури для збору коштів на свята для дітей військових. Окрім того, студенти збирали плазму для придбання необхідних речей для армії, а в одному з гуртожитків виготовляли окопні свічки для солдатів.
Єлизавета Таран під час навчання на посаді голови студентської ради Національного технічного університету “Дніпровська політехніка” наголошувала, що студенти й надалі залишатимуться рушійною силою змін, активно долучаючись до національних ініціатив та проєктів.
Тож, попри важкі умови війни та всі труднощі, студентське життя у Дніпрі не зупинилося. Воно трансформувалося, набувши нових форм, де благодійність, взаємодопомога та ініціативність стали невіддільною частиною повсякденності міської молоді. Студенти Дніпра активно долучаються до волонтерських проєктів, підтримують місцеві громади та сприяють розвитку рідного міста навіть в умовах воєнного часу.