Коли йдеться про бібліотеки, більшість пересічних українців згадують дитячі та дорослі комунальні заклади, хоча кількість таких установ набагато більша. Працюють бібліотеки при наукових установах, навчальних закладах всіх рівнів. Окремим переліком проходять бібліотеки різного відомчого підпорядкування, у Дніпрі такі створювалися ще наприкінці 19 – початку 20 століття. Катеринослав зумів відстояти своє право на створення Катеринославської вченої архівної комісії. Вчені, які входили до її складу, зібрали чимало цінних матеріалів для спеціальної бібліотеки. У 21 столітті ці книжки стали ґрунтовним джерелом у вивченні роботи науковців губернії. Далі на dnipro.one.
Навіщо створювали Катеринославську вчену архівну комісію?
Наприкінці 19 століття в Російській імперії такі комісії формували, як урядово-громадські установи з самостійністю товариств. Після святкування сторічного ювілею міста в газеті “Катеринославський ювілейний листок” з’явилося анонімне повідомлення про те, що варто організувати вчену архівну комісію у губернському центрі. Як це зробили у Таврійській губернії. Наводили вагомі аргументи: у місті вистачає вчених і дослідників, які здатні взяти участь у такій роботі. Тим більш, що накопичилося вже чимало цікавих, гідних уваги фактологічних матеріалів.
Ідея знайшла жвавий відгук, поступово сформувався актив фахівців. Однак клопотання про відкриття Катеринославської губернської вченої комісії підготували тільки у 1902 році. Його підписали відомі у місті вчені, земські, громадські, культурні діячі, зокрема, Калабановський, Курилов, Акінфієв, Бродницький, Новицький, Вертоградов. Інтереси комісії представляв видатний вчений, економіко-географ, історик, економіст, педагог, доктор географічних наук Антін Синявський. Він же був редактором “Літопису Катеринославської вченої архівної комісії”. Своїм головним завданням фахівці вбачали розвиток і становлення пам’яткоохоронної справи на півдні України, збереження цінних історичних надбань.
Як збирали бібліотеку?
Перше засідання відбулося 16 березня 1903 року, а першим головою обрали Михайла Миклашевського. Одразу ж зійшлися на тому, що бібліотека організації необхідна як губернський центр краєзнавства, адже планувалося збирати та зберігати документний фонд краю. Вже у квітні на засіданні розглянули перелік цінних праць з історії, археології, етнографії та історичної географії Катеринославщини. За перший рік роботи комісії бібліотека поповнилася примірниками “Отчетов”, “Праць”, “Заметок”, “Известий” від колег Пермської, Чернігівської, Володимирської, Тверської, Таврійської, Ярославської, В’ятської, Оренбурзької архівних комісій.
Цікавими матеріалами ділилися також товариства дослідників Волині, Астраханського краю, Московського та Петербурзького археологічних товариств, архівні комісії інших міст, Київське наукове товариство. Постійно обмінювалися книжками з різними організаціями. Варто згадати й роботу Товариства істориків, архівістів, етнографів, археологів і краєзнавців Катеринославщини, яке розпочало свою роботу у 1903 році і працювало до 1916 року. Чимало збірників бібліотека отримала в подарунок, серед найцінніших зразків дослідники називають “Памятные книжки”, “Адрес-календарь на 1889 год”, “Новороссийский календарь на 1893 год”, “Русская провинция и областной исторический съезд”. Цікаві новинки завжди презентував для колег на засіданнях Антін Синявський.
Збереження міських архівів
Вагому підтримку комісії надавало керівництво губернії й міста. У 1904 році за заслуги та просвітницьку діяльність почесним членом організації було обрано катеринославського губернатора, графа Келлера. Допомагали й інші діячі. У 1910 році вчена архівна комісія нараховувала 11 почесних і 54 дійсних членів. Учасники приділяли велику увагу збереженню катеринославських архівів, особливо – церковних. Збирали матеріали Самарського монастиря. Завдяки цим діячам, вдалося зберегти чимало цінних документів для істориків Дніпра. Цьому сприяло прийняте рішення комісії про заборону на ліквідацію архівних справ без дозволу організації.
Значну частину видань бібліотеки представляли історико-етнографічні матеріали. Цінний подарунок зробив організації дослідник запорозької старовини, документаліст рукописної спадщини Болсуновський – 5 примірників видання “Русские монетные гривны, их форма и происхождения”. Завдяки збереженим протоколам засідань, вдалося з’ясувати, що цінну літературу з історії церковного життя Катеринославщини подарував бібліотеці пан Біднов, а діяч Новицький – книги з історії міста Олександрівська та його повіту.
Інші цінні надбання
Рукописи краєзнавчих колекцій дарували українські історики та місцеві активісти Маркевич, Яворницький, Биков. Приймали до закладу й цінні матеріали сімейних дворянських архівів: родин Синельникових, Алексєєвих, Комстадіусів, Байдаків. Ці документи згодом зіграли важливу роль у вивченні історії краю 20 століття. Комісія працювала настільки плідно, що швидко прославилася далеко за межами губернії. Вчені неодноразово отримували прохання від колег з інших міст поділитися примірниками “Літописів”, які випускали в Катеринославі.
Звіти засідань комісія надсилала до Державної думи, підтримувала стосунки з Сенатським архівом у Санкт-Петербурзі, звідки презентували у 1911 році каталог документів і справ. У 1905 році каталог бібліотеки поповнився працями полтавських дослідників Павловського і Пірського. А у 1909 році фонди урочисто прийняли праці всесвітньо відомого катеринославського вченого-ботаніка Акінфієва. Почесне місце на полицях знайшли і для статей Дмитра Яворницького. Цінним надбанням називають українські дослідники двотомник Феодосія Макаревського “Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии”. Ця праця вже у 1880 році була бібліографічною рідкістю. Вагомий подарунок надійшов від Імператорської академії наук – бібліотека “Понтика” за редакцією відомого академіка Латишева.
Вихід на новий рівень
Всі члени комісії охоче підтримували ініціативу розширення географічних меж спілкування. У 1905 році вдалося налагодити стосунки з такою відомою культурно-просвітницькою організацією, як Товариство імені Шевченка у Львові. Завдяки цьому вчені змогли ознайомитися з цінними працями Михайла Грушевського з історії південної та західної Русі. Згодом вдалося налагодити тісну співпрацю з редакціями, видавництвами, церковно-археологічними товариствами Чернігова, Полтави, Харкова, Києва, Одеси, Херсона. Учасники комісії запрошували до себе та подорожували самі. Це дозволило не лише суттєво поповнити бібліотечні фонди, а й підвищити рівень наукової роботи катеринославських вчених, педагогів і краєзнавців.
Трудові будні та успіхи
Комісія підтримувала також й інші бібліотеки міста. Склали окремий каталог бібліотечних видань, що дуже допомогло спеціалістам 21 століття. Варто відзначити, що бібліотека вченої архівної комісії мала велике коло відвідувачів. Серед них – катеринославський губернатор Шидловський, історики Яворницький, Дорошенко, Машуков. Постійного бібліотекаря у комісії не було, за весь час роботи організації ці обов’язки виконували різні люди, зокрема, викладачі Катеринославських комерційного училища та класичної гімназії Вертоградов і Данилов.
Як не дивно, але власного приміщення осередок теж не мав. Засідання проводили в Катеринославському комерційному училищі, а архів зберігали в музеї імені Поля. Скоріш за все, й бібліотека розташовувалася в комерційному училищі, але вірогідної інформації про це не збереглося. Навряд чи проблема полягала в тому, що виділити окреме приміщення фахівцям такого рівня в Катеринославі не могли. Певне такий варіант роботи був зручнішим для самих вчених, та й цінні матеріали постійно перебували під надійною охороною.
Бібліотека вченої архівної комісії не лише зберегла чимало цінних документів та книг, а й об’єднала людей, небайдужих до історії рідного краю. Вивела освіту й науку Катеринослава на високий рівень, з визнанням місцевих вчених не лише в Російській імперії, а й за кордоном. На жаль, заслуги не згадувалися за радянських часів, хоча діяльність цих самовідданих людей гідна належного вшанування. Принаймні, від сучасних мешканців Дніпра.
Джерела: