Стрімкий розвиток гірничодобувної, вугільної та металургійної промисловості наприкінці ХVIII століття на території Катеринославської губернії супроводжувався зростаючою потребою у висококваліфікованих кадрах. Вища інженерно-технічна освіта ставала не тільки затребуваною, а й престижною. Далі на dnipro.one.
Історія створення Катеринославського Вищого гірничого училища
Історія створення першого у Дніпрі (тодішньому Катеринославі) вищого навчального закладу започаткована 29 травня 1899 року. Державна Рада прийняла «Положення про Катеринославське Вище Гірниче Училище», яке 4 червня було затверджено царем. Так виник перший у Дніпрі університет, який пройшов крізь три сторіччя та зберіг унікальні освітні традиції та досвід. Сьогодні університет є справжнім лідером, сучасним центром науки та інновацій, широко відомим як в Україні, так і далеко за її межами.
Майбутній університет отримав від міської влади земельну ділянку на Соборній площі та кошти на будівництво навчальних корпусів. До фінансування долучилися і місцеві підприємці, депутати, банкіри.
Університет відчинив свої двері першим студентам у тому ж 1899 році, а заняття розпочалися в Потьомкінському палаці (нині – Палац студентів), приміщення якого переобладнали під аудиторії та лабораторії. Навчальні корпуси сучасного університету, до яких усі звикли сьогодні, почали будувати навесні наступного року. Тривалість навчання складала спочатку 3,5 роки, а потім 4 роки. Тож у 1903 році після закінчення навчання випускники отримали перші дипломи інженерів: рудничного інженера та інженера-металурга.
У Вищому гірничому училищі було відкрито гірниче і заводське відділення, а також працювала бібліотека, мінералогічний музей, лабораторії, кабінети з профільних навчальних дисциплін. Пізніше, вже після реорганізації були створені маркшейдерське, геологорозвідувальне, гірничозаводське і електромеханічне відділення.
Дніпровська політехніка: тернистий шлях до сучасності
У червні 1912 року училище було перетворено на Катеринославський гірничий інститут, який одночасно отримав право присудження наукових ступенів. Талановиті випускники інституту ставали його першими викладачами та науковцями, які започаткували цілі наукові школи. Вчені та педагоги мали можливість відвідувати наукові конференції, виставки, публікуватися у зарубіжних періодичних виданнях.
Буремні роки революції та громадянської війни не стали на заваді активній науковій та педагогічній діяльності. Інститут продовжував готувати фахівців для гірничої та металургійної промисловості, проводити прикладні дослідження, здійснювати наукові відкриття. У 20-ті роки фахівці Інституту брали участь у вивченні природних ресурсів Донецького і Криворізького басейнів, дослідженні геологічної структури території регіону.
У квітні 1930 року на базі Інституту було створено металургійний інститут та хімічний (потім – хіміко-технологічний) інститут.
Під час репресій Інститут втратив велику кількість викладачів і співробітників, але продовжив працювати на благо гірничодобувної промисловості та науки. Під час Другої Світової війни Інститут був евакуйований, і лише в 1944 році розпочав навчання в своїх навчальних корпусах, що вціліли після обстрілів.
У радянські часи Інститут отримав чимало престижних державних нагород. Наукові досягнення фахівців сприяли не тільки розширенню території розробки родовищ корисних копалин, а й створенню нових науково-дослідних інститутів, лабораторій, навчальних закладів, та навіть міст.
У 2002 році навчальний заклад отримав назву Національного гірничого університету. У 2009 році він став науково-дослідницьким університетом. Сьогодні Університет працює над актуальними дослідженнями та розробками, релевантними сучасним глобальним трендам і викликам у геологорозвідувальній та гірничодобувній галузях на основі інновацій та високих технологій, інтеграції науки та бізнесу.