Дослідження довели, що найвиразнішим показником соціальної активності суспільства є громадська діяльність, і найбільше це помітно на розвитку освіти. На початку 20 століття освічені українці групувалися за покликом серця, намагаючись розв’язати хоча б частину проблем, які випали на долю народу. На першому місці була популяризація рідної мови, а це, своєю чергою, підтягувало проблему освіченості. Варто відзначити, що у Катеринославі налічувалося чимало освітніх, благодійних, вчених спілок, про що свідчить інформація у щорічному довіднику “Весь Катеринослав”. Проте грамотних серед представників середніх прошарків населення було небагато. І цю ваду необхідно було виправляти спільними зусиллями. Далі на dnipro.one.
Одним із найпомітніших товариств була Наукова спілка, до якої входили місцеві вчителі та науковці. Засідання проводили щосуботи, а двічі на місяць обмінювалися цінними наробками у різних галузях. Але всі розуміли, що коло зацікавлених треба розширювати, приохочувати до знань інших людей. Так у губернському центрі з’явилася Аудиторія народних читань, де проводили лекції для тих, хто не мав можливості відвідувати навчальні заклади.
Як формувалася Аудиторія народних читань?
Ініціатором такого закладу виступила директор Маріїнської жіночої гімназії Олександра Риндовська – одна з найосвіченіших та найпрогресивніших діячок того часу. Саме Риндовська заснувала Товариство піклування про жіночу освіту, яке у 1883 році отримало дозвіл на створення особливої Комісії народних читань. Це була юридична самостійна громадська установа, яка протягом 20 років вела просвітницьку роботу серед бідних містян. А от до зведення окремого будинку для Аудиторії народних читань дійшла справа лише у 1895 році.
Про це заявили члени комісії та попросили керівництво Катеринослава виділити місце для споруди. Будинок під Аудиторію виділили у центрі, у Яковлівському сквері, який увійшов в історію, як Аудиторія народних читань, Аудиторія наукового товариства та Зимовий театр. Зводили на народні пожертви. Відомо, що до 1894 року зібрали майже 7440 карбованців. Колишній Катеринославський губернатор Шліппе навіть поклопотався про дуже вигідну позику у банку на 3000 карбованців. Долучилися й інші свідомі громадяни, бо кошторис вимагав більших коштів – понад 20 000 карбованців. Завершити роботи вдалося у 1896 році. Надати й утримувати такий темп вдалося, завдяки досвіду та ентузіазму Олександри Риндовської та її однодумців.
Цікаві заходи в Аудиторії народних читань
Лекції на різні теми швидко стали популярними у місті, їх читали досвідчені педагоги навчальних закладів Катеринослава. Вистачало й відвідувачів, приходили працівники Катерининської залізниці, студенти, чиновники, які бажали підвищити свій рівень освіти. Ще Комісія влаштовувала цікаві літературно-музичні вечори, навіть організувала хор любителів співу, а таких людей у Катеринославі налічувалося чимало.
Проводилися й театралізовані вистави, які містяни любили не менше. За ініціативи керівників Аудиторії народних читань був заснований музей імені Поля (сучасний Дніпропетровський національний історичний музей імені Яворницького) та художній музей. Влаштовували також виставки картин місцевих художників, працювали мистецькі класи. Така активна діяльність зробила Аудиторію народних читань одним із найбільш потужних освітніх та культурних центрів Катеринославщини.
Найпам’ятніша вистава
Ставили п’єси не лише місцеві трупи. Охоче приїздили на гастролі й актори з інших міст. Катеринославські газети писали, що у січні 1903 року з великим успіхом відбулася вистава Горького “Міщани”, яку привезла трупа Перовського. З 8 до 13 лютого її давали 10 разів і щоразу набирали повні зали. Вдячні катеринославці навіть вручили знаковий подарунок актору Петру Сєрову, який виконував роль Тетерева – видання “Міщан” у розкішній палітурці, яке підготували у місцевій друкарні.
Дніпровські дослідники з’ясували, що саме цей будинок називали на початку 20 століття Зимовим театром. Це вже пізніше назву перенесли на інший театр, у тому будинку спочатку розташовувалося товариство піклування про дітей, а за радянських часів його віддали під театр імені Горького. Спочатку ці споруди поділяли, приміщення Аудиторії народних читань називали Зимовим театром, а розташований на проспекті – Новим Зимовим театром. Згодом про формат “новий” забули і залишився просто Зимовий. Але не перший.
Корисні та цікаві лекції
До кожного виступу викладачі готувалися ретельно, старанно підбирали теми. Збереглася інформація, що у 1901 році члени Наукового товариства оголосили про новий цикл лекцій для робітників, куди входили фізика, біологія та правознавство. Читали їх місцеві спеціалісти. Цікаво, що запрошення викликало жвавий інтерес у катеринославських робітників, на кожну лекцію збиралося до 400 осіб, зала ледве вміщувала всіх охочих. Найбільше цікавилися розповідями про зародження життя на Землі, класифікацію Ліннея, походженням видів та природним відбором Дарвіна.
З 1902 року будинок, де розташовувалася Аудиторія народних читань, вже належав Катеринославському науковому товариству. Це товариство поставило за мету стежити за успіхами науки і сприяти поширенню та розвитку наукових знань, що було відзначено окремим пунктом у статуті. На лекції до Аудиторії навіть приїздили люди з інших міст Катеринославщини.
Роль Аудиторії народних читань у розвитку українського культурного руху
Освітяни Катеринослава не могли проминути таку постать, як Тарас Шевченко. У березні 1902 року організували вечір пам’яті поета. Учасникам запам’яталися бюст Шевченка, прикрашений квітами, українські пісні у виконанні хору, декламація Тарасових віршів, промови українською мовою від просвітян. Найбільше сподобалася присутнім чудова музика композитора Ніщинського у “Вечорницях”, виступ зірвав бурхливі оплески. Завершили вечір другим актом п’єси “Назар Стодоля”. А ще через 2 тижні після цієї події Комісія влаштувала й другий вечір пам’яті Кобзаря, про що дуже просили катеринославці. Зібрані кошти відправили на підтримку товариства імені Шевченка у Санкт-Петербурзі – за спільним рішенням організаторів.
Таке пожвавлення та інтерес до українського слова не залишилися непоміченими. Місцева влада побачила в тому небезпеку для громадських настроїв і скасувала Комісію народних читань, якій належав будинок Аудиторії. Це стало відчутним ударом по діяльності просвітян, але свій вагомий внесок вони таки встигли зробити.
Подальша доля споруди
За 20 років катеринославці звикли, що Аудиторія є освітнім та культурним центром, місцем, де можна отримати відповіді на незрозумілі питання, а також пораду та підтримку. Тому не дивно, що у 1905 році, коли у Катеринославі вирували революційні настрої, саме цей будинок обрали для політичних зборів. А мітинги робітників, учнів, студентів проводилися у губернському центрі постійно, про що писала газета “Пролетар” у жовтні 1905 року. Після революції 1917 року нова влада передала будинок адміністративним установам. Коли почалася Друга світова війна, там розмістили обласне управління хлібопродуктів.
Зведена на совість будівля витримала випробування і революційні, і воєнні, дніпровські краєзнавці та архітектори змогли добитися для неї статусу архітектури республіканського, а згодом – національного значення. Під час реконструкції зовнішній вигляд споруди не змінили, лише провели внутрішнє перепланування та удосконалили інтер’єр. Так що і у 21 столітті містяни можуть оцінити красу архітектури і згадати особливу роль цього будинку, який у минулому столітті був видатним осередком культури на Катеринославщині.