Чимало книжок написано про те, як багато зробили для міста корінні дніпровці. Але у Дніпрі часто незаслужено забувають наголосити на заслугах, які мали німецькі представники, принаймні про це згадується у наукових працях і публікацій не дуже часто. Почати хоча б з того, що першими колоністами були саме німецькі родини, старий Катеринослав зростав і розбудовувався, завдяки їхнім колоніям. Надалі ці поселення дали чимало талановитих архітекторів, торговців, освітян, котрі зробили чималий внесок у розвиток міста. Далі на dnipro.one.
Особливості забудови Катеринослава
Сучасні дослідники відзначають: у старому Катеринославі яскравих національних анклавів не було. Зазначалося стандартне планування при забудові, у місті без проблем мирно співіснували представники різних національностей, переважно росіяни, українці та євреї. Власне, до середини 19 століття місто складалося з 20 кварталів: від вулиці Садової (сучасна Фаброва) до Підгородньої (нова Барикадна) і від Дніпра до лінії Базарної вулиці (Святослава Хороброго). У 21 століття ця територія – історичний центр міста. Але коли почалося переселення з правого берега на лівий, ситуація змінилася. На залишені території цариця Катерина II вирішила запросити переселенців і віддала перевагу представникам німецької національності.
Так утворилися 2 німецькі колонії й одна менонітська. Збереглися їхні назви: Йозефсталь (сучасна Самарівка), Фішерсдорф (Рибальське) і Кронсгартен, остання перестала існувати ще на початку 20 століття. Переселенців привабили пільгові умови, які проголошував царський маніфест від 1763 року. Пропонували вільне віросповідання, гроші та матеріали на розбудову на новому місці, звільнення від податків на 10 років та від військової повинності. А ще – окрема земельна ділянка для родини. Звісно, такі умови не могли проігнорувати педантичні та заощадливі німці.
Зусилля німецьких колоністів
Колонії Йозефсталь відокремили далеко не найкраще місце для проживання. Території постійно страждали від повеней, тому нові господарі доклали чимало зусиль, аби облаштуватися. Відомо, що першим переселенцям, які приїхали у 1789 році, довелося довго шукати зручне місце. Спочатку прибули 90 лютеранських родин, 60 із них заснували Йозефсталь, а 30 – Фішерсдорф. Частину будинків зводили заново, здебільшого використовували ті, що покинули катеринославці. Під лютеранську кірху перебудували одну з церков першого міста. Грунт теж гарних врожаїв не дарував. Але поселенці досягли успіхів не лише у городництві, а й лісорозведенні та тваринництві. Схоже, колоністи хвалилися цим у листах додому, бо у 1801 році на катеринославські землі приїхали ще кілька родин із Вюртемберга.
Поступово Йозефсталь стала квітучою колонією. У путівнику “Катерининською залізницею” 1903 року значилося, що там налічується понад 108 дворів і близько 2000 людей. Мали школу, кірху, 2 млини, каменоломню, цегельно-черепний завод, мануфактурні та бакалійні крамниці. Катеринославці називали колонію на свій лад – Йосипівкою, другою назвою стало Довге. Непогані результати демонстрували й представники інших німецьких колоній. Звісно, і без них катеринославці впоралися б з освоєнням територій, але це забрало б значно більше часу. Та й не слід забувати, що переселенці внесли чимало нового з Європи, що без них доходило б в Україну не один десяток років іншими шляхами.
Представники німецьких громад у керівництві міста
Враховуючи кількість іноземців, наприкінці 18 століття у Катеринославі навіть відкрили Контору опікунства іноземних поселенців, де можна було отримати допомогу на облаштування. У 1865 році у місті налічувалося 22846 жителів, з них – близько 300 німців і менонітів. У 1897 році кількість представників німецької громади зросла до 1438, у 1925 році – до 2445 осіб. Не виключно, що ця позитивна тенденція зберігалася б і надалі, якби не революції, подальші націоналізація і колективізація, негативне ставлення уряду до представників цієї національності.
Наприкінці 19 століття німці настільки затвердилися у Катеринославі, що їх почали обирати до губернського та міського управління. Губернаторами міста були фон Берг, барон Фракк, Фабр, граф Сіверс, контрадмірал Вевель-фон-Крігер, барон Розенберг, діячі Фабр, Шліппе, Келлер, Нейдгард, Клінгенберг, Енау. Губернатор Андрій Фабр увійшов в історію міста як ініціатор створення бульварів по Катерининському проспекту. Їх тривалий час називали Фабрівськими. Іван Енау запам’ятався містянам тим, що за його керування з’явилися нова станція водопостачання, трамвай, жіночі й чоловічі гімназії. Ці люди щиро вважали Катеринослав своїм містом і робили все можливе заради його процвітання.
Німецькі представники серед архітекторів
Так склалося, що серед представників цієї професії було чи не найбільше німців, які залишили яскравий слід в історії Катеринослава. У другій половині 1800 років архітектор Пальшау склав план міста, який став основою плану Вільяма Гесте у 1817 році. Ця праця фактично визначила розвиток населеного пункту на десятиліття. Чимало крамниць спроєктував архітектор Мерц, а за проєктом фон Гогена збудували Англійський клуб, від якого назву отримала вулиця – Клубна. Згодом вона стала Воскресенською. У другій половині 1870 років на посаду Катеринославського міського архітектора обрали німця Клаузена, а у 1886 році її обіймав Фердинанд Гоген.
До 21 століття збереглися деякі чудові витвори німецького архітектора Дітріха Тіссена. Він спроєктував чимало дивовижних за стилем споруд, не всі з них вціліли за роки революцій і війн. Але ті, що збереглися, справедливо вважаються окрасою міста. Це будинки Зільбермана на вулиці Широкій (сучасна Уласа Самчука), Бокка (сучасний проспект Поля), Корецького (на Воскресенській). Найкращою роботою Дітріха Тіссена його сучасники визнавали корпус 2 Мануфактурного ряду Нижньо-Троїцького базару на Казанській вулиці (Грушевського).
Внесок у розвиток Катеринослава
Берлінський скульптор Меєр залишив катеринославцям пам’ятник імператриці Катерині II. А відливали його ливарник Маукіш і художник Мельцер. Відкрили пам’ятник у 1846 році, він довго прикрашав головну площу міста перед Катерининським собором. Проіснував до 1917 року, потім його перенесли у двір Історичного музею. Статуя зникла у 1941 році, є версія, ніби її перетопили на військові потреби нацистські окупанти.
Яскравий слід залишили в історії міста й німецькі медики. Першим лікарем Катеринослава й засновником Аптекарської балки був відомий штаб-лікар Карл Роде. А ще лікували всіх мешканців, без огляду на віросповідання, амбулаторна та очна лікарні Езау та Вебера, хірургічна лікарня доктора Ерліха, зубна клініка Вебера та Шрейдера.
Заслуги головного садівника міста Адама Гуммеля
Відомий Катеринославський Казенний сад, яким пишалися мешканці з середини 19 століття, створив німецький садівник Адам Гуммель. Саме він запропонував привезти у 1820 роках дерева з Америки та зумів їх акліматизувати. Сад був дуже гарним та охайним. Мандрівник Михайло Жданов описував його, як простір, заповнений акаціями, тополями, плодовими та лісовими деревами, згадував гарні, посипані піском доріжки. Окремо висаджували у саду різні чужоземні рослини, які вимагали особливого догляду. Про Гуммеля Жданов писав, що це фахівець унікального таланту, закоханий в сад. Жив садівник у кімнатці, заповненій квітами й рідкісним насінням, задовольнявся скромною оплатою. За свої успіхи у садівництві Гуммель отримав у 1837 році від царської родини золоту табакерку, був нагороджений у різні роки золотою медаллю і золотим годинником.
Талановиті підприємці з німецьких родин
Катеринослав прославився, як промисловий центр, де знайшли свою нішу чимало спеціалістів різних галузей. Ще у 1794 році сюди перевели Казенну сукняну фабрику, де був директором німець Адлерберг. Працювала також приватна сукняна фабрика Неймана, а син цього підприємця заснував у місті миловарний завод, на якому працювало багато менонітів. Перший паровий млин у Катеринославі побудував інженер Тіссен у 1810 році, а у 1902 році у місті налічувалося вже 16 млинів, 5 з яких утримували німці. Борошно з млина, сконструйованого Тіссеном, відзначили золотою медаллю на Всесвітній виставці в Парижі.
А ще у Катеринославі працювали лісопильний завод Фаста, миловарний завод Тевса, пивоварні заводи Боте та Дюмлера, гільзова фабрика Геллера. Багато замовлень з усієї Катеринославщини приймали фабрика хвилястого шифера “Карл Гехтольд” і фабрика олійних фарб та миловарний завод Штейнбока. Мав великий попит автомобільний гараж Бермана, де можна було придбати машину будь-якої марки. Якісне технічне приладдя пропонували у компанії “Ерлангер та К°”. Так що історія Катеринослава значною мірою написана саме представниками німецької національності. Втім, варто відзначити, що багато зробили для обласного центру й катеринославці єврейського походження. І це теж вимагає ретельного дослідження сучасних українських науковців, про яке варто написати.