До революції для зведення деяких споруд обирали особливі місця. До таких відносять храми та школи. Адже для людей це були особливі, дуже дорогі для серця й душі заклади, тому й ділянки для них обирали найкращі. Якщо у процедурі вибору місця під церкви існували свої прикмети, то для шкіл виділяли найбільший і найтепліший будинок на селі. Або будували такий за кошт громади у центрі населеного пункту, бажано – на підвищенні, аби було видно здалеку. А у великих містах для зведення дитячих навчальних закладів шукали не лише зручну ділянку, куди легко дістатися з будь-якого району, а й досвідченого архітектора проєкту. Бо здавалося дуже важливим, аби заклад був незвичайної архітектури та зручним для навчального процесу. Прикладом тому – сучасна школа №21 у Дніпрі, яка зберегла чимало рис зі свого первинного вигляду. Вперше заклад згадувався у дореволюційних довідниках Катеринослава, як приватна гімназія Тіблен. Далі на dnipro.one.
Початок шкільної історії
Катеринослав одразу заявив про себе, як не тільки промисловий, а й культурний та освітній центр губернії. Засновник міста князь Потьомкін планував відкрити там університет, де викладали б точні науки та мистецтво. Керувати запросив відомого італійця Сарті. Навіть будівництво розпочалося, але побачити такий заклад катеринославцям не судилося. Проєкт закрили після початку російсько-турецької війни, бо на неї були потрібні великі кошти. Добитися вдалося лише відкриття головного народного училища у 1793 році, де могли навчатися діти всіх станів. Потім з’явилося у місті жіноче училище, Маріїнська жіноча гімназія. Перші спроби були настільки вдалими, що кількість охочих заснувати гімназію почала стрімко зростати.
На початку 20 століття у Катеринославі нараховувалося понад 10 чоловічих і жіночих навчальних закладів. З відкриттям залізниці та мосту через Дніпро губернський центр перетворився на місто підприємців та освітян. Виникла потреба у приватних навчальних закладах, цю нішу одразу ж почали заповнювати ентузіасти. У довіднику Катеринослава початку 20 століття значилися приватні чоловічі гімназії Фовицького і Вертоградова, жіночі – Тіблен, Петрової, Біттнер, Ващук, Іоффе, Юдкович. Жіноча гімназія Наталії Тіблен значилася у переліку найкращих – майбутня школа №21 міста Дніпро.
Чим вирізнялася гімназія Тіблен?
Директор закладу Наталія Миколаївна Тіблен була цілком віддана освітянській справі, власної родини не мала, навіть квартиру облаштувала у приміщенні гімназії. У журналі “Вісті Катеринославського міського управління” за 1916 рік зазначалося, що ця пані вклала чимало сил та енергії для створення зразкової жіночої гімназії. Заклад був розрахований на 400 учениць, викладали різні предмети: історію, географію, математику, фізику, космографію, природознавство, гігієну, мистецтво, російську, німецьку та французьку мови. Додатково дівчат вчили етикету, танцям, співам, гімнастиці, рукоділлю. Програма була розрахована на 7 років, перші 15 випускниць здобули посвідчення у 1903 році. З кожним роком кількість охочих навчатися у гімназії зростала, у 1906 році заклад вітав уже 104 випускниць. Пані Тіблен зібрала досвідчених викладачів, які забезпечували високу якість освіти. Серед них був і видатний катеринославський художник Михайло Сапожніков.
Архітектурні особливості гімназії
Під заклад пані Наталія Тіблен використала будинок власниці Марії Клевцової. Це була двоповерхова прямокутна будівля, розташована по червоній лінії на вулиці Старокозацькій. У комплексі з будинком значився двоповерховий флігель на 2 житлові квартири. Дослідники певні, що архітектором споруди, зведеної у стилі академізму, з еклектичністю в дрібному декорі був відомий у місті фахівець Дмитро Скоробогатов. Характерні для його почерку аркові отвори першого поверху та оригінальне обрамлення вікон на другому поверсі лише підтверджують цю версію.
Спроба зберегти гімназію
З початком Першої світової війни директорці стало складно утримувати заклад на належному рівні. Вона спробувала передати його місту з усім інвентарем і домоволодінням. Наприкінці 1915 року Опікунська рада гімназії визначила суму оренди на 10 років у 12 000 карбованців на рік. Ще пані Наталія висувала декілька вимог: дати закладу імена Тіблен і Клевцової, залишити за Наталією Миколаївною посаду начальниці з оплатою 3000 карбованців на рік, а згодом – і пенсії від міста в сумі 2500 карбованців. Юридична комісія міської думи пропозицію розглянула, але вартість здалася дуже високою. Керівників Катеринослава влаштували б 89 000 карбованців викупу, бо ще ж приміщення потребувало ремонту і реконструкції на 50 000 карбованців. Тому пропозицію пані Тіблен відхилили у квітні 1916 року. Після революції 1917 року Наталія Миколаївна залишила місто, її подальша доля залишилася невідомою. А гімназія припинила своє існування.
Подальша доля навчального закладу
Але гімназії пощастило. Як відомо, чимало дореволюційних навчальних закладів віддавали під інші потреби, не всі з них пережили реконструкцію та знущальну експлуатацію. У будинку гімназії Тіблен спочатку розмістили “Будинок робітників підлітків”. Принаймні так установа значиться у довіднику “Вся Катеринославщина на 1934 рік”. Потім будинок віддали під школу. Точна дата відкриття навчального закладу невідома, дослідники називають проміжок між 1925 і 1934 роками, спираючись на довідники. Закладу дали номер 38.
Під час Другої світової війни будинок забрали під свої потреби окупанти, а після визволення Дніпропетровська там розташували евакошпиталь. Тільки у 1954 році приміщення колишньої приватної гімназії керівники міста вирішили знову віддати школі. От тільки номер вже був інший – 21. А школу №38 перевели до будинку колишнього ІІ Комерційного училища, яке було на розі вулиці Чкалова (сучасна Святослава Хороброго) та провулка Ушинського, де раніше була школа №21. Цікаво, що заклади фактично помінялися місцями з невідомих причин. Але школі №38 пощастило менше. У 1994 році будинок згорів, а на початку 2000 років його поновили вже як торгово-офісний центр.
Як розвивалася школа №21 на новому місці?
Якщо звернутися до радянських публікацій, спливає інформація, що цей заклад вважався зразковою школою Дніпропетровська. У журналі “Радянська школа” наприкінці 1960 років надрукували статтю, що тут виховують людину-громадянина. А таку честь мали далеко не всі навчальні заклади країни. Велася там і активна позашкільна робота, щороку проводилося близько 30 екскурсій та 5 багатоденних походів.
Гордістю школи називали традиції трудового навчання, працювали групи, де учні ремонтували меблі, книжки. У “Неділю трудових салютів” шестикласники працювали на пошті, семикласники – у міській бібліотеці, старшокласники – на будівництві шкільного спортивного майданчика, міського готелю. На зароблені кошти учні придбали шкільну та піонерську форми, портфелі, фарби для дітей В’єтнаму. Щодо успішності, то у 1969 році вона становила майже 99%, відмінників і “четвірочників” було 43% від загальної кількості учнів.
Цікава позашкільна робота
А ще у школі № 21 часто проводили зустрічі з учасниками Другої світової війни, спортсменами, представниками шефських підприємств. Для обдарованих школярів у приміщенні закладу відкрили музичну школу №11, яка працювала після обіду. Чимало учнів 5-9 класів відвідували клуб “Батьківщина”, де велася активна краєзнавча робота. А вивчати історію та географію країн світу старшокласники могли у клубі “Глобус”.
Найбільше виділилася школа власним кінотеатром “Супутник”. Школярі вирішили його створити після того, як попрацювали у міському кінотеатрі імені Чкалова, допомагаючи контролерам, касирам, механікам. Для роботи керівництво закладу виділило учням зал на 100 місць і кіноапарат “Україна”. Школярі проводили тематичні кінофестивалі, при “Супутнику” діяв клуб цікавих зустрічей “Хочу все знати”. На засідання збиралися двічі на місяць. А керували роботою самі діти – учні 5-8 класів.
Робота у 21 столітті
Школа №21 не змінювала свого місця розташування з середини минулого століття. Чимало з’явилося нового в роботі закладу, але корисні традиції продовжують підтримувати. Готують дітей досвідчені вчителі: з 53 викладачів 25 мають вищу категорію, 8 осіб – першу, 3 – відмінники освіти. У 2019 році за результатами ЗНО школа №21 посіла 14 місце серед всіх середніх навчальних закладів Дніпра, що є непоганим показником. Звісно, і учні, і вчителі знають дивовижну історію свого закладу і заслужено пишаються тим, що у їхньої школи така незвичайна та цікава історія.
Джерела: