Свого часу стати на шлях культурних, освітніх та соціальних перетворень нашому краю вдалося завдяки Катеринославському науковому товариству. Збагативши місто музеями, бібліотеками та галереями, воно залучило громадськість до академічного життя. Далі на dnipro.one.
Історія створення та розвитку Катеринославського наукового товариства
На початку 20 століття професійний склад Катеринославського вищого гірничого училища загорівся ідеєю формування нового академічного осередку для представників різних освітніх та професійних кіл. У результаті Катеринославське наукове товариство розпочало свою діяльність у 1901 році. Його члени поставили за мету розширювати дослідницькі та навчальні можливості серед населення міста.
Під керівництвом першого голови професора Венедикта Курилова Катеринославське наукове товариство об’єднало понад 140 представників інтелігенції. До виконавчого органу також увійшли Йосип Алдирєв, Олександр Александров, Іван Акінфієв, Ярослав Ґрдина та інші. Наприкінці року кількість членів зросла до 250 осіб, до яких належали викладачі, історики, літератори, художники, урядові службовці, інженери, військові та лікарі. Спершу вони зосередилися на формуванні стратегій та основних цілей. Згодом спільноті вдалося розпочати реалізацію своїх планів.
Найвизначнішою ініціативою Катеринославського наукового товариства стало заснування Катеринославського обласного музею імені Олександра Поля. Зі свого боку губернатор Федір Келлер запропонував організувати виставку з нагоди його відкриття для подальшої культурної розбудови краю. Незабаром ідея стикнулася з опором консервативної частини інтелігенції та міського управління, які вважали наукові читання з археології та історії неактуальними для широкого загалу. Незважаючи на перешкоди, усім охочим вдалося потрапити на них навесні 1902 року.
Наступним етапом діяльності товариства вважається заснування Катеринославської вченої архівної комісії. Спільними зусиллями її членам вдалося сформувати вичерпний науковий доробок, який залишається джерелом з історії Півдня України. Водночас почала функціонувати Художня комісія КНТ, що відповідала за організацію програм, виставок та тематичних вечорів. У 1904 році було також створено природничо-історичне бюро для комплексного дослідження ґрунтів губернії. У цей період чисельність спільноти сягнула свого історичного максимуму — 450 осіб.
На тлі революційних подій 1905 року проти членів Катеринославського наукового товариства було порушено низку кримінальних справ. У 1907 році воно неодноразово закликало до створення Народного університету імені Олександра Караваєва, але до його реалізації міська влада повернулася лише у 1917 році. До 1908 року через політичні перетворення та заворушення постраждали Венедикт Курилов, Олександр Терпигорєв, Антін Синявський та інші. Після початку Першої світової війни діяльність спільноти поступово згасла.
Визнання та значення діяльності Катеринославського наукового товариства
Катеринославське наукове товариство надало нашому краю змогу закріпитися не лише як гірничорудний, але і як академічний центр країни. Серед видатних членів важливу роль у його розвитку відіграли Михайло Родзянко, Василь Князев, Микола Заломанов, Іван Зеленцов та інші. Спільними зусиллями вони ініціювали створення історичних, культурних та громадських закладів, а також циклу народних читань та лекцій. Незважаючи на нестачу фінансової та навчальної підтримки, спільнота понад десятиліття виконувала роль освітнього реформатора Катеринослава.
