Степові простори Покровщини традиційно орієнтувалися на землеробство, але з часом перед місцевими громадами постала потреба в освічених і вправних робітниках. Сільське господарство не могло повноцінно розвиватися без кадрів, здатних працювати з новими технічними засобами та впроваджувати сучасні аграрні практики. Зрештою, виникнення Гнєдінського ремісничого училища стало вирішальним кроком у подоланні цих труднощів. Далі на dnipro.one.
Історія заснування та розвитку Гнєдінського ремісничого училища
8 вересня 1883 року у селі Олександрівка на Катеринославщині урочисто відкрили Гнєдінське ремісниче училище. Ініціатором його створення був місцевий власник і відомий ліберальний діяч Дмитро Гнєдін, який вклав значні особисті кошти. Він фінансував будівництво навчального корпусу та майстерень, а також передав установі земельну ділянку під будівлі, город і дослідне поле. Навчальна програма закладу суттєво відрізнялася від тогочасних ремісничих класів Катеринославської губернії. Вона була узгоджена з рівнем двокласних міських училищ, але доповнена спеціальними технічними дисциплінами, що робило підготовку учнів більш професійно та практично спрямованою.
У перші роки до Гнєдінського ремісничого училища вступили 14 вихованців народних шкіл Олександрівського повіту. Троє навчалися за кошти училищної ради, інші — за підтримання родин. Перший випуск швидко довів ефективність новоствореної установи. Дехто з випускників відкрив майстерню сільськогосподарських знарядь, дехто організував кузню, а дехто знайшов роботу на залізниці. Відомо, що всі вони одержували гідну оплату праці, що було важливим стимулом і свідченням конкурентоздатності їхніх навичок.
Для кінця 19 століття Гнєдінське ремісниче училище мало винятково розвинену інфраструктуру. Воно працювало за двома спеціалізованими відділеннями, а саме столярно-токарним та ковальсько-слюсарним. У 1886 році за рішенням губернських земських зборів до закладу передали педагогічний музей для тимчасового користування, завдяки чому розширилися можливості навчання. Також було обладнано гуртожиток для учнів, що надало змогу залучати молодь з віддалених населених пунктів.
Після більшовицького перевороту 1917 року Гнєдінське ремісниче училище ще деякий час зберігало ім’я свого засновника. У 1920 році воно офіційно функціонувало як Гнєдінська сільськогосподарська школа, де підготовка уже зосереджувалася на поєднанні традиційних ремесел і нових вимог технізованого сільського господарства. Тут навчали ковалів, столярів, а також трактористів — професій, що стрімко набували ваги у добу колективізації. У 1925 році заклад продовжив свою діяльність як Олександрівсько-гнєдінська професійно-технічна школа, де також почали готувати механізаторів та водіїв автомобілів. Остаточно ім’я Дмитра Гнєдіна зникло з офіційної назви у 1941 році.
Після Другої світової війни заклад продовжив існувати у структурі радянської профтехосвіти, переживаючи чергові етапи перейменувань і реорганізацій. 1974 року він здобув статус середнього сільського профтехучилища № 5, а 1984 року став середнім профтехучилищем № 75. Унаслідок подальшої модернізації він був вшанований орденом «Знак Пошани» та отримав новий статус — вище професійне училище № 75, навчальний заклад III рівня атестації. У 2004 році установа розширила освітні програми й отримала право здійснювати підготовку фахівців у сфері вищої освіти за рівнем «молодший спеціаліст».
Визнання та значення діяльності Гнєдінського ремісничого училища
Протягом десятиліть, залишаючись єдиною професійною школою Олександрівського повіту, Гнєдінське ремісниче училище забезпечувало кваліфікованими фахівцями не лише навколишні села та містечка, а й усю Катеринославську губернію. Підготовлені тут столяри, ковалі, слюсарі, трактористи, механізатори та інші спеціалісти формували кадровий фундамент регіональної економіки. Випускники не тільки одержували стабільну та гідну роботу, а й нерідко ставали ініціаторами місцевого підприємництва. Так, заклад відігравав роль каталізатора модернізації всього регіону.
