У Дніпрі є кілька підприємств, які безпосередньо впливають на економіку регіону. У кожного з них є своя історія розвитку та особливості роботи. Одним із таких є завод “Дніпропрес Сталь”. Далі на dnipro.one.
Відкриття нового заводу
Завод з випуску важких гідравлічних пресів “Дніпропрес” почали будувати у 1953 році. Вже за два роки вдалося закінчити будівництво першого цеху, й там одразу ж приступили до виробництва, випустивши перший чавунний прес.
До цього часу ковальсько-пресові машини купували за кордоном. Спочатку завод почав виготовляти та випускати важкі механічні та середні гідравлічні преси, але протягом кількох років робітники встигли освоїти роботу на пресі для виробництва клеєної фанери.
У 1956 році з конвеєра зійшли 100 механічних ексцентрованих одностінних пресів. Це ексцентрикові преси, які важливі для оборонної сфери.
У 1957 році на потужностях виробництва зібрали перший гідравлічний кувальний прес напругою 2000 тонн.
Через рік на виробництві з’явилася машина для закручування обода колеса.
Розвиток заводу
На початку 1960-х керівництво підприємства вирішило зорієнтувати його роботу на випуск важких гідравлічних пресів. Це практично відразу принесло результати, а “Дніпропрес” почав виконувати замовлення залізничників із випуску автоматичних ліній для виробництва підшипників.
У період 1960-1965-х років завод виробляв та випускав понад 500 механічних та гідравлічних малих пресів на рік.
З 1967 року “Дніпропрес” запустив ще один важливий цех, де виробляли преси для пакетування бавовни.
На початку 1970-х років виробництво механічних пресів вимушено призупинили, а натомість почали нарощувати потужності для випуску важких гідравлічних пресів.
З 1975 року у стінах підприємства почалося виробництво важких пресів. У 1976 році його нагородили Орденом Трудового Червоного Прапора.
Секретне виробництво
Примітно, що на той час завод “Дніпропрес” вважався підприємством закритого типу, оскільки там виготовляли преси для підприємств радянської оборонної промисловості. Продукція підприємства вважалася унікальною, а всі подробиці тримали у суворій таємниці.
Гриф секретності було знято тільки у 1987 році. Тоді заводчани дізналися, що їхня продукція добре відома провідним виробникам аналогічного обладнання за кордоном.
Тоді ж на виробництво приїхала перша іноземна делегація представників німецької компанії “Гейзен Клевер” й заводчанам розповіли про правила маркетингу та менеджменту.
Представники німецької компанії, як виявилося, не тільки знали, що та в якому обсязі випускає “Дніпропрес”, а й зазначили, що завод залишався серйозним потенційним конкурентом західним виробникам аналогічного обладнання.
Підприємство працювали одразу за кількома основними напрямками. Там був чавуноливарний, сталеливарний та ковальсько-термічний цех, де виготовляли чавунні виливки масою до 10 тонн, також працювало фасонне сталеве лиття масою до 20 тонн та поковки масою до 12 тонн.
У зварювальному цеху підприємство випускало зварні конструкції масою до 30 тонн, а при кооперованому виробництві – понад 100 тонн.
За механоскладальним напрямом у цехах обробляли заготовки масою до 400 тонн, зокрема на верстатах із підвищеною точністю обробки. Було й складальне виробництво – на потужностях заводу збирали та випробовували машини вагою понад 2 тисячі тонн.
Таким чином за час роботи заводу було налагоджено повний цикл виробництва кожного виду продукції – прес або технологічна лінія буквально народжувалися на підприємстві: від замовлення та розробки інженерно-технічного рішення – до випробувань дослідного зразка та здачі його замовнику, забезпечення запчастинами на весь період експлуатації.
Згодом на підприємстві налагодили й виробництво нагрівальних плит – головного інструменту при виготовленні листових неметалевих матеріалів. Це спеціалізоване обладнання унікальне, оскільки дає змогу виготовляти практично всю номенклатуру плит, що використовуються у пресах вітчизняного та зарубіжного виробництва.
Ринок збуту дніпровської продукції з часом охопив 30 країн у різних регіонах світу. Експорт налагодили там у 1989 році.
Робота після реформ
У 1993 році завод пережив важливий період – його переформували у відкрите акціонерне товариство. Спочатку це була колективна власність, а з 2004 року стала приватною.
Як і раніше, можливості заводу забезпечували повний цикл виробництва – від виплавки до механічного оброблення та складання великогабаритних вузлів та машин. Цехи підприємства займали понад 500 тисяч квадратних метрів площі.
Протягом понад 50 років на заводі “Дніпропрес” встигли розробити та випустити понад 140 моделей пресів, сотні насосів високого тиску та бурових, необхідних для видобутку сировини.
У 1994 році попит на традиційну для заводу ковальсько-пресову продукцію різко впав, й керівництво підприємства вирішило освоїти випуск нетипових для нього установок. Це були насоси до бурових установок, карданні вали, клинові підвіски для нафтогазової галузі.
Загалом протягом року вдалося виготовити та продати продукції на мільйони гривень, а одним із покупців став “Укргазпром”.
За короткий час почалися поставки нафтогазового обладнання не тільки по Україні, а й до багатьох інших країн СНД, оскільки вироблене обладнання постійно потребувало термінової заміни.
Робота за контрактами
З 1997 року підприємство налагодило роботу виключно за контрактами. Всього за рік вдалося зібрати список постійних клієнтів та вийти на обсяги випуску продукції на суму 45 млн гривень.
Примітно, що здебільшого це були експортні контракти, зокрема на суму 4,7 млн гривень для замовників із Німеччини та Франції, на 5 млн гривень – для Росії, на 7 млн гривень – для Туркменістану, на понад 8 млн гривень – для Узбекистану і майже на 3 млн гривень – для Ірану.
На жаль, із роками замовлень на виробництво пресів та іншого обладнання ставало дедалі менше, а влітку 2011 року Дніпропетровський господарський суд ухвалив рішення про ліквідацію заводу “Дніпропрес”.
Восени того ж року підприємством зацікавилося керівництво НС ПАТ “Елста”. Тоді відбулися збори акціонерів й склад наглядової ради підприємства переобрали.
Нові інвестори планували знову почати розвивати унікальний виробничий комплекс заводу, підприємству вирішили дати “друге життя”, а містянам робочі місця.
Негайно на заводі розпочали ремонт корпусів, стрімко проводилося відновлення виробничого циклу. Протягом кількох місяців підприємство повністю запрацювало у штатному режимі.
Основними напрямками із виробництва продукції стали машинобудівне обладнання, важкі металеві конструкції, кування та мостобудування.
З 2014 року на заводі почали проводити масштабну реконструкцію. Завдяки інвесторам та зусиллям фахівців там відкрили конвертер газокисневого рафінування, провели модернізацію нагрівальних та термічних печей, здійснили глибоку модернізацію й повну автоматизацію пресів, встановили обладнання для механічної обробки готових виробів.
Крім того, на виробництві налагодили випуск нержавіючих, жароміцних сталей та сплавів, а також освоїли кування титану та його сплавів.
Згодом підприємство заявило про підписання контракту на співпрацю із ПАТ “Мотор Січ” та іншими провідними виробниками в Україні.
Результатом спільної роботи стала поява на ринку нової високоякісної продукції для авіаційного машинобудування, газотурбінного машинобудування, суднобудування.