Як допомагають ЗСУ кравчині, виробництво яких привезли з Краматорська до Дніпра?

У довоєнний час перед повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України вони просто займалися своєю справою – шили сукні й костюми на замовлення. Ці люди до війни жили мирно й спокійно, кожен розвивав свою справу в Краматорську, що на Донеччині, але прийшла війна – їм довелося стати переселенцями у своїй країні й шукати спокій у інших її областях. Далі на dnipro.one.

Довоєнне життя підприємців із Краматорська 

Хтось із них був керівником салону з тканинами або крамниці з музичними інструментами, а дехто працелюбно трудився десятками років на машинобудівних заводах. Підприємці із Донецької області переїхали до Дніпра й тепер продовжують своє життя тут, у нашому місті, деякі перевезли власні швейні машинки, аби продовжувати життя у Дніпропетровській області й адаптуватися до нової реальності.

Одна із краматорських переселенок розповідає, що вона принесла до цеху із дому спальний мішок, а потім розфарбувала його – саме із цього розпочалась їх діяльність у місті, під одним дахом їх об’єднало горе війни й бажання допомагати нашій армії у ЗСУ. Зараз шестеро мешканців Краматорська шиють для переселенців, шелтерів, шпиталів та, звичайно, на передову до військових.

Починали зі спальників, а як запитів від наших захисників побільшало, то дали клич у соціальних мережах. Так зібралися земляки за однією справою. Підприємниця із свого рідного міста каже, що це була просто авантюра, тобто спочатку люди думали, що шиття нікому не потрібне, але тепер зібралася ціла команда, що трудиться на перемогу наших бійців.

Перші результати сумісної роботи краматорчан 

За два місяці жінки та чоловіки відшили до двох сотень комплектів постільного, більше трьох десятків спальників, а ще спідня. Найпопулярнішим запитом стали шоломники, перші їх заготовки зробила майстриня Людмила Миколаївна. До війни жінка керувала салоном із продажу тканин, більш ніж 15 років пані Людмила віддавала свій час улюбленій справі. Зі сльозами на очах згадує про рідне місто й дуже чекає на повернення додому, у Краматорськ.

Пані Тетяна у Краматорську шила на замовлення сукні та костюми, тепер її навички тут наближають до перемоги, хоча й каже, що невтілені замовлення таки залишилися. 

До війни й гадки не мав, що таке шиття Олександр, він більш ніж 20 років в рідному місту пропрацював на машинобудівному заводі. Каже, що переїзд до Дніпра давався дуже тяжко, швейні машинки вивозили у декілька етапів, але мало вірили, що у нашому місті знайдуть зручне приміщення для облаштування, але думки про повернення не залишають і досі. Із приходом тепла військовим знадобились гамаки, за їхній пошив також відповідають у цій майстерні, а саме – пан Костянтин. До війни він керував крамницею із музичними інструментами. Час від часу у перервах між роботою також сумує за рідним містечком. Підприємці та швачки із Краматорська кажуть, що шитимуть доти, поки з української землі зникнуть російські окупанти і їхній рідний Краматорськ заживе під мирним небом.

More from author

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Кращі кавові капсули в Дніпрі

Для багатьох день починається з філіжанки ароматної кави. Але так як ранок – це час, коли, як правило, всі кудись поспішають, найкращим помічником у...

Найкращий дизайн інтер’єру в Дніпрі

Інтер'єр є невід'ємною частиною будь-якого приміщення. Робочий простір або домашня обстановка зазвичай наділені своїм інтер'єром. Саме він надає приміщенню неповторної атмосфери та особливостей. На сьогоднішній...

Скільки буде коштувати український борщ восени

Українці залишаться з борщем, оскільки в уряді не очікують дефіциту овочів, але ціна на них уже зросла і далі буде збільшуватись. У липні інфляція...
.,.,.,.