У другій половині 19 століття розвиток освіти на українських землях надав національній інтелігенції змогу перетворитися на впливове інтелектуальне середовище. Тоді покласти край безграмотності у низці сільських регіонів нашого краю вдалося Михайлу Лояну — краєзнавцю, просвітянину та викладачу. Завдяки його громадській ініціативі у мешканців Придніпров’я з’явився шанс на навчальну та наукову самореалізацію. Далі на dnipro.one.
Ранні роки та краєзнавчий шлях Михайла Лояна
Михайло Лоян народився 5 червня 1887 року у селищі Таромське на Катеринославщині. Як виходець з давнього козацького поселення, він розпочав свій навчальний шлях у Таромській церковнопарафіяльній школі, а потім — у Романківській другокласній школі. У 1903 році про викладацькі здібності хлопця стало відомо у Крутенькому, Китайгородці, Стрюківці та Карнаухівських Хуторах.
Здобутий досвід надихнув Михайла Лояна вступити до Феодосійського вчительського інституту у 1909 році. Свою подальшу освіту він пов’язав з Московським сільськогосподарським інститутом. Пишаючись своїм корінням, хлопець брав активну участь в українському студентському гуртку за межами рідної землі. Під час Першої світової війни він не лише навчався, але й викладав у дитячому притулку для біженців.
Прагнучи активізувати просвітницьку діяльність вдома, Михайло Лоян залишив Москву у 1917 році. Так, він знову взявся за поширення знань у дитсадках, гімназіях та на курсах. Водночас чоловік почав занурюватися у життя місцевої української інтелігенції. У формуванні його патріотичних поглядів важливу роль відіграли Петро Єфремов, Василь Строменко, Дмитро Чернявський та інші.
У 1919 році Михайло Лоян почав підвищувати свою кваліфікацію у щойно відкритому Катеринославському університеті. У 1920 році він уклав шлюб зі своєю колегою Ольгою Сокуренко, з якою виховав двох дітей. Закінчивши природничий факультет, випускник також пов’язав свою діяльність із сільськогосподарським та агрономічним відділом. Принагідно він обіймав посаду викладача у Довгинцівській, Верхівцевській і Сухачівській залізничних школах. Хоча перед чоловіком були відчинені двері багатьох навчальних закладів Катеринославщини, найдовше він пропрацював у рідній Таромській школі.
У 1938 році радянська влада заарештувала Михайла Лояна за участь у забороненому просвітницькому русі. Відбувши 3 роки у в’язниці, він був примусово поселений у Марійській АРСР. Спочатку полонений працював у промартілі «Красное знамя», а потім — у Козьмодем’янському сінному пункті. Звільнившись у 1944 році, він повернувся додому та відновив викладацьку діяльність. Справа постраждалого від радянських репресій чекала свого перегляду до 1959 року, коли звинувачення були спростовані. Залишаючись вправним у сільському господарстві, він продовжив демонструвати успіхи у садівництві, бджільництві, городництві, а також долучився до заснування селищного парку. Помер чоловік 22 лютого 1974 року у рідному краї.
Визнання та значення діяльності Михайла Лояна
Михайло Лоян брав активну участь у житті Катеринославського товариства «Просвіта», Таромської сільської ради, Комітету незаможних селян та комісії з ліквідації неписьменності. До того ж він ініціював відкриття школи, бібліотеки та гуртків художньої самодіяльності. Окрім перерахованих, громадську діяльність просвітянина також підтримували Дмитро Яворницький, Іван Степанов та Василь Лотоцький. Сучасники мають змогу зануритися в його міркування та дослідження у публікаціях «Таромські зошити» та «Таромське: перегук століть». За свій внесок чоловік був вшанований меморіальною дошкою на стіні Таромської земської школи.
