Дніпро – місто з потужною індустріальною промисловістю, де нараховується 18 підприємств, три з них пов’язані з металургією. Цей напрямок став основним ще наприкінці 19 століття після відкриття залізниці, коли з’явилися непогані перспективи подальшого розвитку краю. Одним із найпотужніших був завод Заславського. На відміну від інших, котрі націоналізувались та залишились працювати на користь країни, це підприємство припинило існування в середині минулого століття. Про нього нагадує мешканцям лише назва вулиці – Ливарна. Далі на dnipro.one.
Як розвивався завод Заславського?
Поява такого підприємства не була випадковою, його заснував купець 2-ї гільдії Фроїм Абрамович Заславський, плануючи випускати продукцію для сільського господарства. Сталося це у 1832 році, коли виникла нагальна потреба в таких товарах. Катеринослав був центром величезної губернії, котра охоплювала весь південний схід України. Щороку проводилося по декілька сільськогосподарських ярмарків та виставок сільських виробів, продукцію охоче купували поміщики для своїх маєтків та заможні мешканці оточуючих селищ. Так що попит на сівалки, віялки, молотарки та інші вироби спостерігався величезний, торгівля обіцяла бути прибутковою, чим і скористався купець.
На підприємстві працювало близько 30 осіб, що в середині 19 століття вважалося досить вагомим показником, котрий свідчила про потужність заводу. Місце розташування засновник обрав біля берега Дніпра – у центрі раннього Катеринослава. Місто розвивалося в межах слободи Половиці, в 2024 році це територія від вулиці Барикадної до оперного театру. Завод нараховував 12 дерев’яних корпусів і один великий з каменю, підприємство розташувалося на ділянці в 900 сажнів. У 1891 році завод оцінювали в майже 9000 карбованців, а якщо брати з майном – більше 26 тисяч.
Завод та його оточення
Перше металургійне підприємство Катеринослава розташувалося в єврейському кварталі. Так склалося історично, бо в цьому районі були зведені перші дерев’яні синагоги, а в 1852 році відкрилася вже Хоральна. Тож не дивно, що мешканці єврейської громади селилися на оточуючих вулицях: Кудашевська (Барикадна), Приказна (Якова Самарського), Єврейська (Шолом-Алейхема). З одного боку, розташування було вдалим: вистачало замовників, жваво йшла торгівля.
З другого боку, географічне розташування важко було назвати вдалим. Обраний район нерідко потерпав від повеней: у 1845, 1908, 1917-му, а згодом – і у 1931 роках територію єврейського кварталу повністю затоплювало. Вода сягали метр заввишки, що створювало неабиякі проблеми і мешканцям будинків, і працівникам заводу. Втім, власник потроху призвичаївся до складнощів, бо підприємство переносити не збирався. Більш того, почав випускати ще й металеві пам’ятники для цвинтарів, цей товар теж користувався великим попитом, адже кладовище, як і місто, швидко зростало.
Проблеми із спадкоємцями
Власник Заславський упевнено керував підприємством, на заводі успішно працювало кілька відділень: машинне, ливарне, столярне та слюсарне. Наприкінці 19 століття заклад вже значився в планах Катеринослава, як завод родини Заславських. Аж раптом єдиний син власника Гешель помер у молодому віці, інші діти були надто малими, щоб перебрати справу. Підприємство здали в оренду у 1891 році родичам. Господарювали вони менш вдало, крім того, позначилися й події початку 20 століття. У 1914 році на заводі залишилося лише 15 робітників – вкрай мало для успішної роботи підприємства.
Робітники почали не лише виготовляти інвентар, а й ремонтувати його, відновлювати сільськогосподарські машини, виконувати різні механічні роботи. Однак сварки в родині призвели до того, що завод у 1909 році віддали у заставу, майнові чвари тривали аж до 1917 року. Революція й подальші події поставили крапку у вирішенні спірних питань, завод націоналізували. Кілька десятків років підприємство функціонувало, в середині минулого століття тут облаштували лісозавод та склади. Наприкінці 1960-х років територію повністю звільнили від будівель, на початку 2000-х років залишки заводу прибрали через реконструкцію. Повністю знесли частину вулиць Ливарна, Колодязна та провулок Тісно-Кам’яний. Так що на початку століття 21-го завод Заславського зберігся лише у давніх записах, світлинах та планах.