Фраза про те, що вчитель – це поклик душі, а не професія, вже давно стала стандартно-крилатою, однак від цього не втратила своєї актуальності. Добитися успіху в педагогіці, щоб тебе любили діти та шанували колеги реально лише за умов, якщо є запал і бажання. В цьому переконує досвід найкращих фахівців, серед них – Народний вчитель України, Заслужений учитель України, лауреат премії Верховної Ради в номінації “Директор-новатор” Світлана Андріївна Гавриш. Вже не один рік вона очолює НВК техніко-економічного ліцею № 61 міста Дніпро, заклад входить до переліку найкращих в області. І це – завдяки її зусиллям та заслугам, що визнають і колеги, і батьки, і учні. Далі на dnipro.one.
Від старшої піонервожатої до заступника директора
Світлана народилася в травні 1946 року в селі Сурсько-Литовське Дніпропетровської області, з дитинства опікувалася молодшими братиками та сестричками, а в родині було шестеро дітей. Брала приклад з батьків, мріяла вчителювати, тому й почала з посади старшої піонервожатої. Працювала з 1963 року в Новоолександрівській середній школі, паралельно навчалася заочно в Дніпропетровському національному університеті. З 1976 року змогла перейти на посаду вчителя української мови та літератури.
“Коли я прийшла у 16 років працювати піонервожатою, – згадувала Світлана Андріївна в інтерв’ю журналістам інтернет-видання “Лица” (на сайті litsa.com.ua), – все було цікаво і водночас – незрозуміло. Дуже вдячна колегам – досвідченим вчителям, котрі пояснювали, як проводити класні години, готувати збори піонерських загонів, правильно спілкуватися з дітьми. Досі пам’ятаю свій перший урок. Це був клас найбільших бешкетників школи – 5-Б. Навіть тему пригадую: підмет. Я тоді була маленька на зріст, тендітна, дуже хвилювалася, чи приймуть мене, як вчителя. Але діти добре поставилися, й потім на уроках завжди була гарна дисципліна”.
Світлана Андріївна говорить, що знадобилося рік-два, аби відчути себе вчителем, другом для дітей. Ходили в походи, грали в популярну тоді “Зірницю”, їздили на екскурсії до Москви, Бресту, Києва, Севастополя. Було чимало творчих ідей, цікавих пропозицій, котрі реалізовували разом з дітьми. Зусилля молодої вчительки оцінили, призначили заступником директора з навчально-виховної роботи. На цій посаді пропрацювала 2 роки, після чого Світлані Гавриш запропонували перейти до середньої школи № 61 міста Дніпропетровськ. Після тривалих міркувань погодилася, хоча починати все довелося фактично з нуля.
Випробування на новій посаді
У 1978 році Світлана саме отримала диплом філфаку Дніпропетровського університету, тож до нового закладу перейшла одразу на посаду заступника директора. “Зустріли мене не дуже доброзичливо, гадала, не приймуть, – розповідала журналістам Світлана Андріївна, – однак склалося інакше. Наприкінці 1970-х років це був робітничий район міста, школа перебувала в переліку “важких”: на обліку в міліції 42 учні. Певний досвід у мене був, тож ризикнула. Звернулася до інспекторів у справах неповнолітніх, умовила під свою відповідальність зняти наших школярів з обліку. Вдячна, що пішли назустріч”.
А потім було складно, і водночас – цікаво. Світлані Гавриш довелося мобілізувати весь свій досвід і творчі резерви. Разом з цими “складними” учнями обладнали чудову піонерську кімнату, тематичні куточки. Висадили алеї. Організували музей бойової слави “Вони подарували нам мир”. Успіхи школи помітило районне керівництво. А у 1983 році Світлані Андріївні запропонували посаду директора.
Друге народження навчального закладу
Саме за ініціативи Світлани Гавриш середня школа № 61 отримала у 1992 році статус ліцею. Ніхто не вірив, що звичайний заклад, ще й в робітничому районі спроможний бути видатним. Але це сталося. У 2024 році техніко-економічний ліцей № 61 Дніпра є експериментальним майданчиком на регіональному рівні в проєкті “Школа духовності, школа здоров’я, школа майбутнього”. Постійний призер Всеукраїнських та Міжнародних виставок з педагогічних досягнень у різних містах світу, учасник Міжнародної виставки “Сучасні заклади освіти”, є серед нагород 9 золотих медалей у різних номінаціях.
Має заклад свої творчі сходинки розвитку:
- початкова школа;
- проліцейські класи;
- підготовка до вступу до вишів за різними напрямками.
Четвертий ступінь структури закладу: менеджер-бухгалтер, комп’ютерне забезпечення банківських операцій, менеджер-еколог, журналістика, юриспруденція. В цих творчих нововведеннях теж відчувається почерк директора – Світлани Андріївни Гавриш. Вона сформувала й надійний колектив: 14 вчителів є призерами конкурсів “Учитель року” Дніпра, 19 – мають відзнаки “Відмінник освіти України”. Професори та доценти Дніпропетровського національного університету викладають 25 спецкурсів. Ліцеїстів залучають до олімпіад, роботи в МАН, співпраці з Дніпропетровським аерокосмічним центром.
Слово, міцніше за крицю
Риса, притаманна Світлані Гавриш, якщо вже вона сказала “так”, то це – непорушно. І успіхи ліцею – найкраще тому свідчення. Крім того, в травні 2008 року Світлану Андріївну обрали координатором директорів Дніпропетровської області в проєкті “Школа майбутнього”, цій роботі також приділяє значну увагу.
Вміння добиватися свого з’явилося не одразу. Перший свій досвід директорка ліцею з усмішкою згадує й через багато років. “Це трапилося в перші дні моєї роботи на посаді заступника директора в середній школі № 61, – розповідала вона журналістам інтернет-видання “Лица”, – запросили на загальношкільні комсомольські збори. Побачила, що кожен ніби сам за себе: діти, вчителі, керівництво, хоча повен зал людей. Взяла слово, запропонувала наступного разу зібратися в гарній формі, зі значками, емблемами, девізами. І спитала, чого б учні хотіли. Саме був популярним радянський серіал “Як гартувалася сталь” з Конкіним у головній ролі. Мої учні й заявили: “Хочемо бачити Конкіна!” Я аж розгубилася. Де ми, і де Москва! Але вже не відмовчатися. Пообіцяла, що через місяць зустрічатимуть актора на комсомольських зборах”.
Учні аплодували на радощах, а Світлані Гавриш довелося поклопотатися й докласти чимало зусиль, аби виконати свою обіцянку. Допомогли в обкомі комсомолу. Влаштували чудову зустріч, актор роздавав автографи, фотографувався на згадку, довго ще потім з ним листувалися. Минуло чимало років, але Світлана Андріївна своїх принципів тримати слово не змінила.
Відзнаки та нагороди Світлани Гавриш
Директорка ліцею вважає свої відзнаки заслугою всього педагогічного колективу, адже успіх – результат спільних зусиль. Втім, особисті заслуги зменшувати не варто. Ще молодою вчителькою була відзначена медалями Сухомлинського та Макаренка, у 1979 році стала “Відмінником освіти України”.
Звання Заслуженого вчителя України Світлані Гавриш присвоїли у 1994 році, в переліку почесних нагород, крім грамот і подяк, отриманих в різні роки:
- медаль “За вірну службу рідному місту” у 2001 році;
- грамота та медаль Верховної Ради України “За заслуги перед українським народом” у 2006 році.
У 2007 році Світлана Гавриш стала Народним вчителем України, а у 2008-му – лауреатом Першої державної премії Верховної Ради України в номінації “Кращий директор – новатор 2007 року”. Сама вона говорить, що не прагнула слави, а лише хотіла бути гарним вчителем та другом дітям. І ніякі труднощі не стануть на заваді, якщо обирати професію вчителя за покликом серця – в цьому переконалася неодноразово на власному багатому досвіді.