Ім’я Лідії Горпиняк добре відоме у бібліотечних колах Дніпровщини. Вона одна з тих, хто закладав основи автоматизації, координував роботу з промисловими підприємствами, об’єднував колектив навколо ідеї розвитку культури та знань. Саме завдяки її енергії та баченню ДОУНБ зробила крок у майбутнє. Далі на dnipro.one.
Ранні роки та книжкова справа Лідії Горпиняк
Лідія Горпиняк народилася 20 серпня 1940 року у селі Орлівщина на Дніпропетровщині. З дитинства вона вирізнялася наполегливістю: щодня долала майже 14 кілометрів до школи, але закінчила навчання на відмінно. У 1957 році дівчина вступила до Дніпропетровського культурно-просвітницького технікуму, який закінчила з відзнакою. Першим місцем її роботи став Перещепинський відділ культури, де вона працювала методисткою районної бібліотеки. Щоб підвищити свою кваліфікацію, юна координаторка вступила до Харківського державного інституту культури, який закінчила у 1965 році.
У 1962 році Лідія Горпиняк посіла місце у відділі абонемента ДОУНБ. Саме тоді бібліотека однією з перших в Україні запровадила відкритий доступ до своїх фондів. Молодій спеціалістці доводилося працювати з великою кількістю читачів: робітників, інженерів, науковців, допомагаючи їм у пошуку потрібної науково-технічної літератури. У 1968 році вона перейшла до бібліографічного відділу, де майже десять років присвятила довідково-бібліографічній роботі. Саме тут жінка розкрила свій аналітичний талант та поглибила знання у сфері популяризації наукових даних.
У 1973 році Лідію Горпиняк було призначено завідувачкою патентно-технічного відділу. Завдяки її організаторським здібностям відділ швидко став важливим осередком інформаційного підтримання промисловості регіону. Під керівництвом жінки було налагоджено тісну співпрацю з підприємствами Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Нікополя, Марганця, Новомосковська та інших міст області. Саме вона ініціювала створення координаційної ради науково-технічних бібліотек міста, що об’єднала зусилля фахівців у формуванні фондів винаходів і державних стандартів.
З 1977 до 1983 року Лідія Горпиняк очолювала профспілкову організацію бібліотеки. У великому читальному залі звучали пісні, лунали жарти, показувалися мінівистави з бібліотечного життя. Такі зустрічі не лише розважали, а й робили бібліотеку живим, творчим організмом. Жінка також активізувала роботу «каси взаємодопомоги» — внутрішньої системи безвідсоткового фінансового підтримання колег, яка була надзвичайно популярною у 1970-1980-х роках.
У 1983 році Лідія Горпиняк стала заступницею директора з внутрішньобібліотечної роботи. Одним з її досягнень того часу стало грандіозне звіряння книжкового фонду бібліотеки з інвентарними книгами та каталогами. Ця масштабна робота тривала кілька років, охопила мільйонний книжковий фонд і завершилася блискучими результатами — кількість відмов читачам зменшилася у 30 разів. Крім того, жінка стала ініціаторкою комп’ютеризації бібліотеки. Саме завдяки її наполегливості бібліотека отримала перший грант Міжнародного фонду «Відродження» у розмірі 3 тисячі доларів на проєкт «Автоматизована база даних обласної наукової бібліотеки як базовий інформаційно-комунікативний ресурс регіону».
Коли Лідія Горпиняк перейшла на посаду вченого секретаря, вона не зменшила темпу роботи. Вона продовжувала координувати процес комп’ютеризації, керувала створенням і впровадженням нових проєктів. Завдяки її зусиллям бібліотека отримала грантове підтримання для таких програм, як «Духовна скарбниця краю» та «Регіональний інформаційний портал на базі ОУНБ». З 2015 року Лідія Захарівна перебуває на заслуженому відпочинку.
Визнання та значення бібліотечної діяльності Лідії Горпиняк
Лідія Горпиняк вважається піонеркою комп’ютеризації ДОУНБ. Саме вона визначила основні напрями розвитку технічних відділів, сприяла координації між бібліотеками області та започаткувала традицію партнерства між культурними й виробничими установами. Не менш значущою була громадська та виховна діяльність жінки. Як голова профспілки, вона згуртовувала колектив та створювала теплу атмосферу співпраці.
