В історії України визначну роль відігравали представники купецького стану, тому їхню діяльність вивчають у XXI столітті у навчальних закладах України. Більшість школярів добре знають, купці якої європейської країни першими прибули до Китаю або які основні товари вивозили руські купці за кордон. Наприкінці XIX століття образ кремезного бороданя у багатій шубі та блискучих чоботях змінився на постать шляхетно одягненого чоловіка з чудовою освітою та витонченими манерами. Саме такі представники купецтва перетворили містечко Катеринослав на великий промисловий і торгівельний центр на початку XX століття. В історії міста вони відзначилися не лише успішними торгівельними справами, а й важливими політичними рішеннями. Далі на dnipro.one.
Роль купців у становленні Катеринослава
Купці були першими, хто прибув на територію, відведену для створення великого міста на Дніпрі за проєктом цариці Катерини II та її фаворита князя Потьомкіна. За словами кандидата історичних наук, завідувача відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максима Кавуна, поселення, яке утворилося та розвивалося у 1790-х роках на місці слободи Половиці, було купецьким і міщанським. Хоча за даними перепису населення у грудні 1865 року, купці складали лише 5,5% від 22 846 мешканців, найважливіші для міста рішення приймали саме вони.
Хто такі купці, пояснювати не треба, ця професія відома на Русі ще з VI століття, а у XII столітті вони вже створювали власні потужні корпорації. За давнім правилом, посаду міського голови могли обіймати тільки представники купецтва, які добре знали ціну грошам і вміли правильно ними розпоряджатися. Слава про купецьке місто на Дніпрі швидко поширилася губерніями, тому до Катеринослава почали приїздити представники цієї професії родинами та гільдіями. У 1897 році у місті вже налічувалося понад 2 000 купців.
Про те, як купці розвивали Катеринослав
Якщо брати загальну кількість містян, то понад 2000 осіб – не так вже й багато, але сучасні дослідники переконані, що саме ця категорія катеринославців стала рушієм міської історії. Вони вкладали кошти у розвиток міста, виводили його з кризи, були покровителями храмів, навчальних закладів, притулків та лікарень, виділяли на пожертви величезні суми. У перші десятиліття існування Катеринослава купці наповнювали бюджет і контролювали доходи й витрати. Наприклад, у 1788 році дохід міста становив лише 787 карбованців, а на витрати було потрібно 864. Необхідну суму зібрали й доклали катеринославські купці. Вони розвивали торгівлю, створювали робочі місця, що теж сприяло поповненню бюджету міста. У 1837 році він складав вже понад 32 000 карбованців, з яких майже 11 000 внесли купці.
Перший мер міста купець Іван Шевельов
Про цю людину майже не збереглося інформації, сучасні дослідники з’ясували лише, що на посаду міського голови Шевельова обрали ще у Кільченському Катеринославі, який розташовувався на лівому березі Дніпра. Це сталося у березні 1787 року, коли місцеві купці та міщани обрали міського голову та гласних міської думи (депутатів) від кожного стану. Пізніше він опікувався облаштуванням нового Катеринослава на правому березі Дніпра, формував вулиці, налагоджував торгівлю, охорону порядку та вирішував безліч інших, важливих для діяльності міста питань. Сам Шевельов був власником корчми, посада на ті часи не дуже солідна, але й не з останніх в ієрархії купецтва. Склавши повноваження міського голови, Шевельов продовжував залишатися членом думи у 1791, 1797 і 1799 роках.
Мер-благодійник Катеринослава купець Дмитро Горяїнов
Цей діяч змінив Шевельова на посаді у 1791 році, походив зі старовинної купецької родини. Під його керівництвом розпочалася активна розбудова міста на правому березі Дніпра, стараннями мера збудували перший наплавний міст через річку, кошти на нього Дмитро Омелянович зібрав із місцевих купців. Опікувався й духовним життям Катеринослава, за його правління звели та освятили у 1797 році дерев’яний Успенський собор, який згодом став першим кафедральним храмом Катеринослава. Ще зібрав кошти на церкву Святого Духа.
Гроші на розбудову міста витрачалися величезні, тому представники думи передали зібрані кошти на збереження Дмитру Горяїнову, який міг забезпечити надійний сховок та охорону. Це свідчить про високу ступінь довіри міському голові, який вкладав у будівництво ще й чимало власних коштів. Ще Дмитро Омелянович прославився як захисник місцевого купецтва, ревно оберігав право торгівлі у Катеринославі. Але водночас і вимагав багато від купецької братії, у березні 1798 року вийшла постанова міської думи про впорядкування торгівлі, де були зафіксовані всі крамниці, корчми та готелі з переліком послуг і товарів, які вони надавали.
А ще за керування Горяїнова розчистили на березі Дніпра Лісову площу, створили пристань і розгорнули торгівлю лісовими товарами, що дуже пожвавило товарообіг. До Катеринослава почали привозити цінні речі, нові купці облаштовували крамниці. У 1811 році Дмитро Омелянович вперше затвердив герб міста. Цей діяч став першим міським головою, якого обирали містяни аж тричі: у 1791, 1797 і 1811 роках.
Рятівник Катеринослава мер Іван Ловягін
Цей виходець із відомої купецької родини став міським головою міста у 1848 році, і перший рік правління приніс йому важкі випробування. Катеринослав вразила страшна епідемія холери, місто переповнили біженці з повітів. Купець Ловягін створив особливий комітет для боротьби з хворобою, забезпечив усім необхідним лікарні. На ремонт приміщень, постіль для хворих виділяв свої гроші, а небіжчиків із бідних містян ховав за власний кошт з усіма ритуалами та панахидами. Ці витрати обійшлися йому у 3000 карбованців. Спільними зусиллями Ловягін та члени міської думи зуміли зупинити хворобу.
Коли почалася Кримська війна, Ловягін подбав про облаштування 23-х шпиталів для поранених, оплачував їхнє утримання та лікування зі своєї кишені. А коли у бідняків Катеринослава виявили нестачу казенних платежів за податками, сам сплатив їх, що обійшлося у 600 карбованців сріблом. Мужність та щедрість купця Івана Ловягіна не забули катеринославці, його ще тричі обирали на посаду міського голови у 1857, 1860 та 1863 роках. А вже у XXI столітті їхні нащадки встановили пам’ятний знак рятівнику Катеринослава.
Купецька династія Алексієнко
Виходець із цієї родини Іван Алексієнко на посаду мера не обирався, але увійшов до історії міста як найщедріший меценат. Починав торгівлю у Катеринославі ще його батько Мартин у 1830 році, Іван Мартинович перебрав сімейну справу й успішно її розвинув, став купцем 1-ї гільдії. У колах купців вважалося почесним бути старостою храму, обирали на цю посаду людей набожних та чесних. Івана Алексієнко поставили старостою Троїцького собору – головного храму міста. Ще він давав багаті пожертви на Маріїнську жіночу гімназію та Комерційне училище, був членом опікунських рад цих закладів. Протягом 17 років його обирали гласним міської думи.
З дружиною Надією він прожив у злагоді багато років, однак нащадків не мав. Коли Іван Алексієнко помер від хвороби у 1910 році, то заповів Катеринославу велику земельну ділянку і понад 82 000 карбованців на будівництво лікарні на цьому місці. Ще додав майже 600 000 карбованців на утримання цієї лікарні та жіночого притулку. Це був найбільший дар в історії Катеринослава, волю небіжчика виконала його вдова Надія. Варто додати, що лікарню дійсно збудували у 1912 році на проспекті Пушкіна (сучасний імені Лесі Українки), назвали Алексієвською на честь благодійника. За радянських часів закладу дали інше ім’я – професора Руднєва.
Велика щедрість не лише гаманця, а й душі
Саме так характеризували шанованих купців Катеринослава різні письменники минулого та позаминулого століть. На жаль, за часів радянської влади у свідомості українців вкорінився викривлений образ купця – хапуги, стурбованого лише власним прибутком. Хоча насправді ці люди не лише були освіченими та далекоглядними, а й щедро вкладали кошти у розвиток свого рідного міста. За часів радянської ідеології викорінювалися будь-які спогади про представників купецьких династій, тому у XXI столітті дослідники змушені по крихтах збирати інформацію у різних джерелах. Чимало імен таки вдалося відновити. Але, на жаль, неможливо відродити у багатьох сучасних ділках ті щедрість душі та меценатство, якими славилися на всю губернію купці Катеринослава.
Джерела: