Здіймаючись над сучасною забудовою Дніпра, Хрестовоздвиженський храм по праву претендує на звання однієї з найстаріших культових споруд міста. Свого часу він став не лише духовним осередком для тисяч парафіян, але й унікальним культурним та освітнім феноменом. Попри численні історичні випробування, церква зберегла свою архітектурну цілісність та відродила свою просвітницьку місію. Далі на dnipro.one.
Історія заснування та розвитку Хрестовоздвиженського храму
Наприкінці 18 століття мешканці козацької слободи Діївка розпочали активні клопотання щодо побудови власної церкви. Незабаром вони набули офіційного характеру. Будівництво дому молитви розпочалося наприкінці липня 1803 року коштом родини військового старшини та засновника слободи Максима Дія. У 1812 році відбулося урочисте освячення Хрестовоздвиженського храму. Однак деякі джерела зазначають іншу дату завершення будівництва — 1817 рік.
На початку 20 століття Хрестовоздвиженський храм зазнав суттєвих архітектурних змін та доповнень. у 1900-1903 роках до нього було добудовано двоярусну дзвіницю у псевдоросійському стилі, що додало архітектурі споруди монументальності та урочистості. У цей же період навколо церкви було зведено цегляну огорожу з виразною південною брамою, виконаною у стилі українського необароко.
Тоді ж Хрестовоздвиженський храм став важливим освітнім та культурним центром місцевої громади. При ньому діяло парафіяльне піклування, яке опікувалося потребами вірян. У регіоні також функціонували земська та церковнопарафіяльна школи, де здобували освіту 58 хлопчиків і 4 дівчинки. Ці навчальні заклади поширювали грамотність серед місцевого населення, закладаючи підвалини для культурного та інтелектуального розвитку краю.
У 1919 році більшовики розстріляли настоятеля Григорія Станіславського разом з родиною на території Хрестовоздвиженського храму. До 1941 року він був зачинений для вірян та використовувався лише у господарчих цілях. Учнівська майстерня у стінах приміщення була своєрідним продовженням його освітніх традицій, хоча й позбавленим духовного складника.
У 1970-ті роки приватну забудову північної сторони Великої Діївської вулиці знесли для будівництва великого багатоповерхового мікрорайону Комунар. Хрестовоздвиженський храм дивом уникнув руйнування, але опинився затиснутим серед висотних будівель. Зрештою, це призвело до підняття рівня ґрунтових вод та регулярних підтоплень, які загрожували збереженню історичної споруди.
Відродження Хрестовоздвиженського храму розпочалося у середині 2010-х років, коли було проведено капітальну реставрацію. Цікавим архітектурним рішенням стала зміна кольору зовнішніх стін — традиційний синій колір замінили на червоний. Так, заклад знову відчинив свої двері для парафіян і повернувся до своєї первинної духовної місії.
Спадщина та значення діяльності Хрестовоздвиженського храму
Попри численні виклики та випробування, Хрестовоздвиженський храм не лише зберіг свою духовну місію, але й відновив освітнє та культурне значення. У період розквіту його парафія охоплювала 420 дворів та 3334 парафіян, з яких 1682 чоловіки та 1652 жінки. Серед них важливий внесок у розвиток дому молитви зробили такі видатні особистості, як Володимир Афанасенко, Кирило Попов та Параскева Плахотіна. Ці представники парафії підтримували школи та культурні ініціативи, допомагаючи малозабезпеченим дітям отримати доступ до освіти. З плином часу храм знову став важливим центром духовного життя, що об’єднує людей та надихає на збереження традицій.
