Катеринославська губернія вважалася однією з найбільших у Російській імперії, у середині 19 століття населення налічувало понад мільйон осіб. А наприкінці століття – мільйон 400 тисяч. Катеринослав стрімко розвивався як торговий, промисловий та культурний центр, тож не дивно, у місті виходило чимало газет та журналів різних тем і спрямувань. Майже кожне товариство мало своє друковане видання, які охоче купували не лише члени організації, а й пересічні громадяни. Прикладом тому – журнал Катеринославського товариства бджільництва “Бджола”, де друкували чимало цікавої та корисної інформації для пасічників та поціновувачів меду. Далі на dnipro.one
Історія появи журналу
В Україні здавна процвітало пасічництво, до початку 20 століття у кожному селі був свій пасічник із господарством, який користувався загальною шаною. За якісним медом приїздили з сусідніх селищ і міст, а таких господарств на Катеринославщині налічувалося чимало. Були свої пасіки та бджолярі й у губернському центрі. У січні 1899 року прихильники цієї справи вирішили об’єднатися у Катеринославське товариство бджолярів, яке очолив досвідчений пасічник Олександр Кащенко. Його заступником був Річард Веригу, а скарбником – Михайло Новосельський. Товариство налічувало понад 50 пасічників міста й губернії, членські внески на рік складали 3 карбованці, при вступі брали по 50 копійок. Діяльність була настільки успішною, що Катеринославське товариство навіть внесли до Повної енциклопедії російського сільського господарства та наук, що стикаються з ним, виданої у Санкт-Петербурзі.
Поштовхом до створення організації стала потреба у захисті власних інтересів. Перше, що зробили учасники товариства, це написали звернення до Міністерства землеробства, аби там вжили заходів щодо тих, хто фальсифікує мед. А ще просили знизити тарифи на перевезення залізницею меду та іншого бджолярського товару. Минув час. У 1900 році з’ясувалося, що молодим пасічникам, які жили по селах, необхідні наставники. Розв’язати проблему можна було введенням посади об’їзного бджоляра-інструктора, який допомагав би новачкам і збирав інформацію про бджільництво у губернії. Керівники товариства порадилися та дійшли висновку, що набагато простіше та ефективніше спрацює профільний журнал бджолярства, який купуватимуть й за межами губернії.
Перші випуски та успіхи
Ідея про друковане видання, яке приваблюватиме інших пасічників і дасть можливість ділитися досвідом, отримала гарячу підтримку у колах фахівців. Редакцію журналу, що розташувалася на вулиці Тимчасовій (сучасна Левка Лук’яненка) у будинку Корсунського, очолив Михайло Новосельський. На створення редакції та популяризацію видання товариство виділило близько 500 карбованців – величезну на ті часи суму. Врахували й оплату допоміжних робіт, зокрема листування з передплатниками, роботу пакувальників, адресну доставку. Передплата складала 1 карбованець на рік разом із доставкою та пересиланням. Наклад визначили у 1500 примірників. Спочатку журнал був збитковим, але навіть у 1908 році, коли подорожчали друкарські послуги, члени товариства не відмовилися від можливості мати власне видання.
Почав виходити журнал “Бджола” у січні 1900 року. Планували по 8 номерів на рік, з перервою з травня по серпень, коли у всіх пасічників гаряча пора. Минув рік, поступово журнал набирав популярність, його почали купувати та передплачувати в багатьох містах Російської імперії. “Бджола” виходила аж до 1917 року, потім революційні події змусили згорнути всі культурні та господарські проєкти.
Що друкували в журналі?
З перших же номерів з’ясувалося, що тем дуже багато, довелося членам редакції прискіпливо вивчати весь перелік і узгоджувати блоки. Визначилися, що журнал друкуватиме розпорядження уряду стосовно бджолярства, протоколи засідань товариства і серії корисних порад. Останні цінувалися особливо, на сторінках “Бджоли” можна було дізнатися, як доглядати за бджолами та лікувати їх, про методи знищення шкідників, розведення медоносних рослин, переробку воску та виготовлення меду. Обговорювали й проблеми катеринославських бджолярів, розглядали ідею створення у губернії науково-дослідної пасіки.
Згодом у журналі почали пропонувати цікаві переклади-передруки з іноземної літератури, бібліографічні огляди, новини з пасік. Окремо публікували поради щодо вигідних продажів та повчальний досвід фахівців. Журналом зацікавився й видатний український вчений Дмитро Яворницький, навіть пообіцяв написати статтю про бджолярство на Запоріжжі, але намір так і не реалізував.
Чимало пасічників передплачували й купували журнал заради матеріалів доктора Теофіля Цесельського “Медоваріння, або Мистецтво виготовлення напоїв з меду і фруктів” у перекладі з польської редактором Новосельським. Ці статті почали друкувати з 1906 року з продовженням із номера в номер. Для цих матеріалів навіть ввели окрему нумерацію, щоб можна було потім зібрати окрему брошуру про технологію та рецепти виготовлення хмільних напоїв на основі меду. До речі, згодом цю працю товариство бджолярів таки видало окремою збіркою за власний кошт. Ще можна було придбати через редакцію книгу бджоляра-практика з Борзни Миколи Науменка “Прибуткове пасічне господарство”. Цікавими та цінними матеріалами поділився з журналом “Бджола” видатний катеринославський вчений-геоботанік Іван Акінфієв, який описав дикі медоноси півдня Росії в цілому та Катеринославської губернії зокрема.
Рубрика листування та реклама
Коли журнал почали передплачувати в Ярославській,
Псковській, Архангельській губерніях, Забайкальській області, зросла й кількість листів до редакції. Бджолярі з усієї країни прагнули поділитися власним досвідом, і цим гріх було не скористатися. Писали службовці земських сільськогосподарських установ, студенти навчальних закладів, вчителі, священники. Редактор “Бджоли” виділив окрему сторінку для таких листів, що дозволило зберегти до 21 століття чимало дуже цікавих новин з життя пасічників краю.
Знайшлося місце і для реклами. Під неї виділяли від 1-2 до 20 сторінок – залежно від випуску. Спочатку це була інформація про газети та журнали природничої та сільськогосподарської тематики, які виходили в інших містах. Сучасним дослідникам навіть пощастило відшукати рекламу україномовного журналу “Українське бджільництво” за редакцією Е.П. Архипенка. І це у 1906 році, коли ще не зняли царську заборону про друк текстів “малороссійскім нарєчієм”! І все ж таки катеринославці ризикнули це зробити. Чим більше журнал набував популярності, тим більше ставало реклами. У 1915 році на сторінках вже можна було побачити рекламні листівки про нові книги, годинники, ювелірні прикраси. Обов’язково рекламували пропозиції пасічників Катеринославщини про купівлю й продаж меду та інших товарів бджільництва, розповіді про різноманітні виставки та курси для бджолярів.
Сумний фінал
Разом із популярністю журналу “Бджола” зростала й популярність катеринославського товариства. Учасників організації почали запрошувати до участі у багатьох виставках та з’їздах, ведення курсів та лекцій у різних містах губернії. Допомагали активісти Катеринославського товариства у створенні місцевих товариств бджолярів. Організації стали виділяти субсидії та кредити від державних установ і земств, наділяти пільгами, чим могли похвалитися далеко не всі спілки того часу. У 1916 році запланували проєкт по співпраці з Шубино-Вахтинською сільськогосподарською школою в Ярославській губернії та Покровським товариством бджільництва у Володимирській губернії. Там дуже просили надсилати примірники журналів і запрошували поділитися досвідом.
На жаль, всі подальші плани та перспективи розвитку перекреслили революційні події 1917 року. Товариство припинило своє існування, а разом із ним – і журнал “Бджола”. Не вдалося зберегти зразки всіх номерів, лише деякі підшивки зберігаються у кількох найбільших бібліотеках України. На думку сучасних дослідників більша частина публікацій не втратила актуальності й була б корисною для сучасних бджолярів. Тому варто їх відцифрувати та викласти в інтернет для широкого загалу.