Історія пивоваріння в Дніпрі, раніше відомому як Дніпропетровськ, налічує безліч віх і традицій, що охоплюють довгі десятиліття. Це дивовижне місто, розташоване на берегах річки Дніпро, є домівкою для різноманітних пивоварень, кожна з яких зробила свій неповторний внесок у пивоварну культуру регіону. Давайте заглибимося в історію пивоваріння в Дніпрі, відстежуючи його шлях від старовинних часів до сучасності. Далі на dnipro.one.
З розвитком промисловості в XIX столітті місто увійшло до складу імперії, пивоваріння ставало більш структурованим і промисловим. З’явилися перші великі пивоварні, що впроваджують сучасні методи виробництва. Цей період став важливим етапом у розвитку місцевої пивоварної промисловості.
У період Радянського Союзу пивоваріння в Дніпрі зазнало змін під впливом управління централізованої влади. Державні пивоварні перетворювалися, а асортимент пива ставав більш стандартизованим. Однак у цей період також зароджувалися місцеві витоки крафтового пивоваріння, хоча й не так яскраво і не так широко, як у деяких інших країнах.
Засновник пивоваріння в Дніпрі: будинок Боте на проспекті Яворницького
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття найпопулярнішою пивоварнею був завод “Боте”, а також завод “Дюмлер”, що працювали до приходу радянської влади в 1930-х роках.
Про завод “Дюмлера” майже нічого не відомо, лише те, що розташовувався він десь на Мандриківці. Пивзавод “Дюмлера” у 1912 році вирішив скористатися брендом “Боте”, оскільки це ім’я було більш відомим, цей пивзавод знали в усій імперії. Найпотужніший завод був на півдні України. Тому “Дюмлер”, який був менший, почав тоді розливати своє пиво у фірмові пляшки “Боте”.
Станом на 1887-й рік в місті існували чотири заводи, одним з яких був завод спадкоємців Боте, який виробив 36 тисяч бочок пива.
У 1901 році після пожежі в місті, заводи Боте, Е. Г. Дюмлера і завод Полінського залишилися неушкодженими. З 48 пивоварень, що існували на той час у місті, 22 належали АТ “Пивоварний завод Н-ків Ф. Ф. Боте”. На початок XX століття від перших власників, родини Боте, товариство зберегло лише назву. Завод випустив пива на суму 182 тисячі рублів.
В історичному Центральному районі Дніпра, на проспекті Дмитра Яворницького, будинок 111, розташована пам’ятка архітектури місцевого значення під охороною № 113/1 – “Пивзавод Боте. Корпус №1”. Цій будівлі вже понад 130 років, і вона являє собою унікальний зразок архітектури. Протягом тривалого часу тут під суворою таємницею виробляли пиво. Однак завод припинив свою діяльність у 1984 році, що означає, що він проіснував понад століття з моменту свого заснування. Згодом його замінив Дніпропетровський пивоварний завод, який було відкрито в іншому місці.
Доля пивзаводу Боте з приходом радянської влади
У 1890 році в Катеринославі звели вражаючу будівлю з димоходом, яка органічно вписалася в архітектурний ансамбль промислового центру, вражаючи уяву городян.
Будівля була побудована 1890 року і була одним із корпусів парового пиво-медоварного заводу торгового дому “Спадкоємці Ф.Ф. Боте”. На першому поверсі розміщувалися магазини, на другому – контора броварні та квартира керуючого, у підвалі – склади заводу і магазинів, а також котельня. Основні фасади будівлі мають еклектичне оформлення, були пофарбовані цегляним кольором і прикрашені великим ліпним декором. Бічні та дворові фасади були виконані з червоної керамічної цегли без декору. Кутовий ризаліт був виділений напівкруглим заскленим еркером з купольним завершенням і високим наметом з кованим шпилем і флюгером.
У період воєнних подій (1917-1921-ті роки) монумент залишився неушкодженим. У 1919 році будівлю було націоналізовано, в її приміщеннях розмістився Центральний райком Комуністичної партії (більшовиків) України. З 1923 року територію займав міський “Харчотрест”.
Під час капітального ремонту пам’ятки архітектури в 1940-х роках відбувся демонтаж кутового еркера (опорна плита була перетворена на балкон), огорожі покрівлі з балясинами, частини декору і шпиля. Після завершення ремонту на другому поверсі розмістилася контора Дніпропетровської пивоварні “Укрголовпиво”, а на першому – магазини та гастрономи. У наступні роки проводилися лише поточні ремонти, заміна інженерних мереж, вікон, дверей та іншого обладнання.
Після 1945 року завод реконструювали. У грудні 1971 року відкрився ПБК “Дніпро”, і стало зрозуміло, що дні старого заводу полічені. Однак він продовжував працювати ще 13 років.
Після виїзду заводської контори і закриття заводу в 1984 році звільнені приміщення були передані в управління Дніпропетровському Центру технічного обслуговування металообробного устаткування з програмним управлінням. У 1990 році “Дніпрожитлоремпроєкт” розробив проєкт реконструкції пам’ятки і почав демонтажні роботи.
У 1990-х роках будівлю приватизували різні власники, піддавали сучасному ремонту і використовували під оренду: перший поверх відвели під магазини, другий поверх – під офісні приміщення. У нинішні роки на місці заводу розташований магазин тканин, а частина будівлі здається під офіси.
Пиво було недорогим, а от пляшка коштувала дорого: проєкт про історію розвитку пивоваріння в Дніпрі
Над проєктом, присвячений історії пивоваріння Катеринослава та сучасного Дніпра, працювали в історичному музеї імені Дмитра Яворницького. Ідея розповісти про традиції пива спала на думку двом науковим співробітникам Дмитру Романчуку та Дмитру Мурадову, які виявили пляшки та кухлі у фондах, ще з часів перебування на посаді директора закладу Дмитра Яворницького. Деякі предмети для експозиції подарували містяни.
Серед експонатів є німецькі хумпени (пивні чарки) XVII і XVIII століття. Цікаві вони й тим, що на них детально була зображена саксонська геральдика. Гордістю колекції є порцеляновий пивний кухоль початку XVIII століття. Відомий цей порцеляновий кухоль тим, що у нього срібна відкидна кришка, відреставрована ще за часів Дмитра Яворницького. До теперішніх часів кухлі заводу «Мейсон» порцелянові, їх майже ніхто не колекціонує, збереглося їх надто мало, і вони дуже дорого коштують на аукціонах. Музею в Дніпрі пощастило мати мейсонівський пивний кухоль.
Пиво не було дорогим, а от пляшка коштувала дорого. Вони цікаві своєю фактурністю, там є рельєфи, на яких часто писали сорти пива. Рецептура до сучасних років не збереглася, проте популярним у нас було пиво “Імперіал” і “Бок-бір” – темне.
Сучасний погляд на розвиток пивної галузі
У сучасних реаліях Дніпра пивовари продовжують впроваджувати інновації та експериментувати з новими рецептами. Багато пивоварень орієнтуються на використання місцевих інгредієнтів, підкреслюючи унікальність своїх продуктів і підтримуючи місцевих постачальників.
Історія пивоваріння в Дніпрі є поєднанням традицій, культури та сучасних тенденцій. З кожним роком пивовари міста продовжують надихати шанувальників пива, створюючи справжнє мистецтво в кожному келиху. Дніпро не тільки зберігає свою багату пивоварну історію, а й активно пише нові сторінки в книзі українського крафтового пива.
Пивний туризм стає важливою частиною залучення відвідувачів до Дніпра. Пивні фестивалі, екскурсії пивоварнями та пивні маршрути приваблюють як місцевих, так і туристів, надаючи можливість познайомитися з різноманіттям пивоварних традицій міста.