Першим радянським хмарочосом у Дніпропетровську вважається «Будинок книги». Завдяки своєму багатофункціональному та яскравому простору, він став справжнім місцем тяжіння для місцевої інтелігенції. Так, будівля започаткувала нову епоху в архітектурному та культурному розвитку міста. Далі на dnipro.one.
Історія заснування та розвитку «Будинку книги»
У середині 19 століття економічне життя Катеринослава концентрувалося навколо Ярмаркової площі, яка охоплювала територію у три квадратні кілометри. Саме тут вирувала активна торгівля, основним товаром якої була вовна. Цей продукт мав величезний попит і став основою для процвітання району. Окрім нього, там також торгували зерном, коноплями та різноманітними харчовими продуктами, що сприяло формуванню повноцінного торговельного центру.
У 1972 році на місці колишнього історичного району розпочалося будівництво нової висотки — «Будинку книги». Проєкт розробив відомий архітектор Павло Нірінберг. Його ідея поєднати функціональність з архітектурною виразністю вилилася у створення елітного радянського житлово-культурного комплексу. Новобудову зводили на вулиці Дзержинського, історичному осередку дворянської забудови 19 – початку 20 століть.
Урочисте відкриття «Будинку книги» присвятили 200-річному ювілею Дніпропетровська у 1976 році. Він швидко став не лише місцем продажу літератури, але й важливим культурним центром громадськості. Простори архітектурного комплексу були поділені на кілька залів, де відбувалися виставки, літературні зібрання та конференції. Саме тут гуртувалися творчі особистості та формувалося інтелектуальне коло міста.
У 1980-ті роки «Будинок книги» переживав пік своєї популярності. Особливо велике захоплення викликали роботи іноземними мовами — польською, чеською та англійською. Відділ «Іноземна література» збирав довкола себе численних відвідувачів, яких приваблювали ілюстровані альбоми з мистецтва, надруковані у країнах соціалістичного табору — НДР, Угорщині та Польщі. Всередині функціонував конференц-зал, де засідав клуб «Літературна вітальня». Тут обговорювалися новинки письменницького світу та проводилися ювілейні вечори, присвячені видатним постатям літератури. Ентузіасти мали у цьому просторі власне середовище з особливою атмосферою натхнення та інтелектуальної співпраці.
Із занепадом книготоргівлі після розпаду Радянського Союзу «Будинок книги» почав втрачати свою значущість. Хоча ще кілька років він функціонував за інерцією, його площі скорочувалися. У 1994 році перший поверх будівлі зайняв супермаркет «Тріумф», а згодом у приміщенні колишнього відділу «Іноземна література» відкрився ресторан «Вестерн». Наприкінці 1990-х років заклад майже припинив своє існування, обмежившись невеликою кімнатою на другому поверсі.
Закриття «Будинку книги» порушило питання архітектурного обрису всієї висотки. У 2004 році знесли майданчик-курдонер зі штучною терасою — невіддільну частину авторського задуму Павла Нірінберга. У 2006 році на його місці з’явилася триповерхова сучасна прибудова. Вона закрила історичний фасад закладу з боку проспекту, вмістивши офіси, супермаркет, банк та інші комерційні приміщення. Як і в радянські часи, у 19-поверхівці продовжують мешкати люди.
Спадщина та значення діяльності «Будинку книги»
«Будинок книги» залишається одним з найяскравіших архітектурних та культурних символів Дніпропетровська другої половини 20 століття. Він став першою спорудою у місті, яка подолала традиційний 16-поверховий бар’єр та започаткувала висотне будівництво у Дніпропетровську. Саме тут проходили конференції, збиралися літературні гуртки та творилася публічна інтелектуальна атмосфера.
