У Дніпрі дуже розвинена авіаційна сфера. У межах міста розташувався великий аеропорт, а в регіоні – кілька аеродромів. Крім того, працюють і кілька навчальних закладів, де навчають будувати різні моделі та управляти літаками. Наприклад, Школа пілотів, що базується в Кам’янці, пропонує будь-кому охочому пройти шлях від новачка до пілота цивільної авіації. Далі на dnipro.one.
Авіація регіону у ХХ столітті
Активний розвиток авіаційної сфери на Дніпропетровщині почався ще у 20-30 роках ХХ століття. Уже тоді у великих містах України практикували будівництво великих літаків, станом на 1923 рік налічувалося 150 повітряних бортів, а через рік – понад 200.
З 1925 року державна влада вирішила повністю відмовитися від іноземної авіатехніки, і ставити повітряний флот країни “на крило”.
До 1926 року через Дніпро, який тоді ще носив назву Катеринослав, пролітала тільки поштова авіація, з доставкою вантажів на поштові відділення, але пізніше вирішили відкрити трасу Одеса – Кривий Ріг – Катеринослав – Харків, і повітряну станцію (ПС) “Укрповітряшлях”. Вона спочатку розміщувалася в районі заводу ім. Карла Лібкнехта, а потім – у полі на місці міськлікарні №16.
У 1932 році в Катеринославі вирішили створити ще й авіазагін зв’язку, щоб вчасно доставляти жителям регіону газети, листи та посилки. Командиром загону призначили Карпа Кириловича Лозового, до нього входило 4 авіатехніки та 7 льотчиків.
Згодом влада зрозуміла, що авіаційну базу регіону потрібно зміцнювати, необхідні були додаткові аеродроми, потужне оснащення і великий аеропорт.
У 1930 році розпочали будівництво аеропорту в Підгородньому, а вже за 4 роки в місті була потужна технічна база – 8 вітчизняних літаків в експлуатації, і 86 осіб штату.
У той самий період активно розвивається і мала авіація. Льотчики відповідають за аеросіви, боротьбу з сільгоспшкідниками, “укриття” запиленням садів від заморозків. Льотчики Володимир Вдовін і Віктор Кисельов розповідали, що займалися захистом садів навіть у нічний час.
З 1937 року в авіазагін прийшли і “льотчики-стоп’ятидесяти-тисячники” – випускники льотних шкіл країни. Це був важливий етап для авіаційної сфери регіону, адже збільшилися й обсяги робіт: обслуговування вантажів і пасажирів, обробка садів і сільськогосподарських насаджень, запилення водойм, перевезення фруктів, спецрейси та оренда літаків, санітарні польоти, польоти з цивільними над містом. Місцеві жителі з радістю освоюють новий вид транспорту і починають частіше використовувати його в повсякденному житті, триває навчання льотчиків цивільної авіації та співробітників для обслуговування аеропорту.
Розвиток Дніпровського аеропорту
Аеропорт Дніпропетровська було засновано в далекому 1943 році, після звільнення регіону від німецьких загарбників. Через три роки на його базі розмістився 933-й винищувальний авіаційний полк ППО.
Поступово технічна база аеропорту зростала, і вже 1975 року керівництво робить усе, щоб Дніпровський аеропорт став зразковим аеропортом міжнародного класу.
До 1980 року там уже здійснювали 530 тисяч авіаперевезень пасажирів і 20 тисяч тонн вантажів.
У період до 1992 року перевезення пасажирів поступово скорочувалися, тому керівництво вирішило поступово замінювати технічну базу та авіапарк, щоб залучити до співпраці нових партнерів.
У 1992 році з Дніпра почали здійснювати і міжнародні рейси, до Камеруну, Югославії та інших країн, а через два роки відкрилися рейси на Тель-Авів, Франкфурт-на-Майні, Стамбул, Кишинів, Амстердам, Дубай та інші столиці світу.
За п’ять років після реконструкції аеровокзалу компанія “Дніпроавіа” встигла розширити співпрацю з іншими партнерами, збільшується кількість туристичних рейсів до Європи.
Завдяки літакам “Дніпроавіа” жителі регіону побували в багатьох середземноморських країнах: Італії, Іспанії, Греції, Єгипті, Ізраїлі та інших.
Уже з 1996 року літаки ЯК-42 починають літати на Амстердам, Франкфурт, Тюмень, а трохи згодом у міжнародному Дніпропетровському аеропорту відкрилися представництва авіакомпаній “Австрійські авіалінії”, “Аеросвіт”, “Аерофлот – міжнародні російські авіалінії”, “ЕL-АL” (Ізраїль).
Співпраця з міжнародними партнерами тривала, і вже 2011 року Міжнародний аеропорт “Дніпропетровськ” стає самостійним підприємством, а через 10 років його перейменували на “Дніпро”.
У 2018 році почалася реконструкція аеропорту. Там вирішили відкрити новий аеровокзал і злітно-посадкову смугу.
Таким чином, аеропорт “Дніпро” є одним із найбільших в Україні, там працювали не тільки державні, але й міжнародні рейси, в тому числі і туристичні.
Аеродроми в регіоні
Крім великого аеропорту в Дніпрі, в регіоні функціонують ще й кілька аеродромів.
У Кам’янці є спортивний аеродром, який з 1933 року встиг стати базою для Дніпропетровського авіаційного спортивного клубу. Там проводилися навчально-тренувальні польоти для пілотів-початківців та учнів коледжів і університетів, підготовка пілотів літаків, гелікоптерів і планерів, можна було політати на мотодельтапланах, виконувати стрибки з парашутом.
Польоти на аеродромі “Кам’янка” були можливі тільки за сприятливих погодних умов у світлий час доби. Як правило, влітку в період з 6:00 ранку і до 19:00 вечора.
Досвідчені майстри вчили учасників клубу правильно здійснювати стрибки з парашутом, також їх виконували майстри під час підготовки до змагань, а інколи й військові “гвардійці”. Аматори за бажання могли стрибнути з парашутом за певну плату після проведеного інструктажу та за наявності певних довідок про здоров’я. Професіонали могли використовувати парашут “крило”, парашутистів піднімали в небо літаки “Ан-2”.
Стрибки відбувалися на різній висоті, починаючи від 100 метрів і закінчуючи великою висотою для виконання затяжних стрибків із парашутом “крилом” за командою пілота.
Наприкінці 2012 – початку 2013 років нерухомість, розташовану на аеродромі “Кам’янка”, визнали комунальною власністю, і тривалий час аеродром був у володінні громадської організації.
Через шість років ділянку аеродрому “Кам’янка” за рішенням суду зобов’язали повернути громаді Дніпра.
Аеропорт у Кривому Розі
У 1926 році з міста Кривий Ріг пілоти почали здійснювати перші авіаційні рейси до міст Харкова та Одеси. Там планували будівництво капітального аеропорту та аеродрому, але цим планам завадила війна.
У період Другої світової війни в районі міста розташовувалося кілька радянських і німецьких аеродромів, а в середині 1950-х років поблизу міста розмістилося військове містечко № 33 з військовим аеродромом.
У 1959 році розпочалися й перевезення пасажирів на далекі відстані в напрямках на Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя та Черкаси.
У 1976 році на околиці міста побудували аеропорт і аеродром “Кривий Ріг”, але через три роки його вирішили перенести в район села Лозуватка, де завершилося будівництво аеровокзалу.
Його співробітники обслуговували до 400 осіб на годину, там же побудували бетонну злітно-посадкову смугу і комплекс авіаційних служб ЦПФ. Криворізький аеропорт працював цілодобово, приймаючи і відправляючи авіатранспорт усіх типів і моделей.
У 1986 році міський аеропорт у Кривому Розі набув статусу міжнародного, і почав здійснювати пасажирські авіарейси в різні країни, зокрема й туристичні.