З ранніх років Сергій мріяв привнести стародавнє мистецтво гончарства в сучасний світ, переосмисливши його на новому, більш якісному рівні. Побудувавши найбільшу в Європі дров’яну піч для випалу гончарних виробів, він показав, на що здатна справжня майстерність. На території колишнього сміттєзвалища він реалізував амбітний проєкт: побудував майстерню, готель і дизайнерський сад, у якому розквітають рідкісні українські рослини. Він об’єднує однодумців для спільної творчості, створюючи атмосферу натхнення та співпраці. У період повномасштабного вторгнення на територію незалежної України, гончар став надавати підтримку і укриття людям, які були змушені покинути рідну домівку, що потрапила в зону бойових дій. Беручи участь у різноманітних фестивалях, аукціонах і виставках, він підтримує Збройні Сили України, використовуючи свої художні роботи як засіб допомоги. Складний шлях до успіху, опір перешкодам і пошук нових вершин майстерності – все це стало невіддільною частиною життя і творчості гончара з Дніпра, Сергія Горбаня. Більше на dnipro.one.
Оаза, створена на території сміттєзвалища
Велика піч для випалу гончарних виробів, простора хата, де розташована майстерня і проводяться всілякі творчі заходи. Усе це виникло на місці, де свого часу розташовувався маленький будиночок бабусі Сергія Горбаня.
На місці будинку, в якому мешкає Сергій, раніше була занедбана територія зі сміттям. У 80-ті роки XX-го століття на цьому осередку міста стався масштабний зсув ґрунту. На прилеглій території проживати було небезпечно, багато будинків і прибудинкова територія стояли порожніми без своїх власників, лише бабуся Сергія разом із чоловіком ухвалили рішення залишитися у своєму будинку. Так, пращури Сергія доживали свій вік і після смерті залишили йому цю землю у спадок. Тепер же на цьому схилі ландшафтний дизайн із зонами для комфортної прогулянки та фотосесії під спів птахів. Тут завжди була казкова, загадкова й тиха атмосфера: буйно цвіла зелень, панував незвичний мікроклімат, у якому Сергій Горбань формувався як творець, майстер гончарної справи.
З раннього дитинства Сергій пробував працювати з глиною, проте матеріал для цього використовував підручний – це звичайна жовта глина, з якої неможливо було свого часу зробити стандартний горщик. Проте юний митець не здавався і ліпив глиняні вироби на грамплатівках програвача. Були зупинки, уповільнення і розбіг… Проте вже перші симптоми майбутнього покликання проявлялися в юнакові. Коли йому виповнилося 20 років, прийшла пора приймати рішення щодо майбутньої професії.
Разом із батьком він укладав плитку, встановлював антени…Юний Сергій розумів, що гроші заробити він зможе, проте йому було не цікаво. Душа тяжіла до творчого ремесла, тож було ухвалено рішення покинути роботу і всілякі підробітки, які приносили стабільний дохід. Так чоловік повністю занурився в гончарне мистецтво.
Він старанно ліпив горщики, розробляв нові рішення і неповторні форми. Тепер же про нього говорять, його добре знають – це вже бренд. Однак не все на шляху до успіху було так безхмарно. Були періоди, коли родині доводилося купувати яблука третього сорту. Проте дружина ніколи не наполягала на зміні вектора діяльності, щоб сім’я не потребувала грошей.
Неймовірний ландшафтний сад і найбільша піч для випалу гончарних виробів
Ландшафтний сад на прибудинковій території Сергій створював понад 9 років. Гори сміття, будівельні відходи, бите скло. Щоб змінити таку картину і перетворити її на оазу довелося докласти чимало зусиль. Спершу необхідно було створити ландшафт, тераси. Після двох років закладання основ майбутнього саду господар розпочав висаджувати рослини. Перевагу віддавали степовим видам рослин, які пристосовані до дніпровського клімату. У саду також зростають кримські сосни.
Одночасно з роботою над створенням ландшафтного саду виникає ідея проведення творчих майстер-класів, де збиралися б однодумці та обмінювалися досвідом. Крім того, виникає ідея побудови величезної печі. Амбітний задум реалізувався і тепер це найбільша піч на дровах в Україні. Випал у такій печі відбувається протягом 20 годин, для цього необхідно витратити близько 8 кубометрів дров.
Що Сергій планує передати нащадкам?
Основна мрія – передати своїм спадкоємцям саму традицію гончарного мистецтва, адже майстер починав свій шлях у 90-ті роки XX-го століття, тоді до цього мистецтва ставилися прохолодно. Бажання Сергія відродити культуру гончарного мистецтва збіглося зі світовими тенденціями. Багато хто зараз виявляє бажання навчитися гончарного мистецтва як професійно, так і як хобі.
Джерело фото: opentv.media