На Дніпропетровщині багато визначних архітектурних пам’яток, красивих будинків та історичних місць. Кожній окремій людині частинка Дніпропетровщини буде різною. Рідний край, місто, селище, домівка, вулиця, школа. Далі на dnipro.one.
У кожного була своя школа, де проходило дитинство та юність. Вже бувши дорослими часто згадуються вчителі, жарти на уроках, вечірки та випускний бал. Покоління за поколінням діти йдуть до школи, вчаться, а потім передають свої класи наступникам. Добре, що вчитель історії Сергій Олексійович Пономаренко залишив на спадок велику книгу “Селище Просяна”, де є розділ про гарну місцеву школу з цікавою історією.
Школа дитинства
В мальовничому селищі Дніпропетровщини серед красивих каштанів стоїть ошатна шкільна забудова — це Просянська загальноосвітня середня школа I-III ступенів, яка вже стала Просянським ліцеєм. Будівля школи бачила багато хорошого та випустила багато талановитих людей.
До 1913 року в селищі не було школи й діти заможних селян вчились на лавах. В тому ж році в будинку залізниці було організовано школу, де вчили грамоту 30 дітей дехто Бібо. Мешканці селища прагнули дати освіту своїм нащадкам, але не було приміщення. Наймали хатку, з одного боку якої жив господар, а в другій вчились діти й лише самі хлопці. Вони писали на грифельних дошках гусячим пером, а пізніше металевим пером. Охоронця та технічних працівників не було, а приміщення прибирали самі учні.
Довгий шлях пройшов, доки збудували хоч невеличку школу. Селище розросталося, запрацював завод, нові підприємства, населення ставало більше. У 1935 році біля заводу шамотних виробів з’явилася школа-семирічка, яка у 1936 році реорганізували у середню. Школа розвивалась.
Війна і післявоєнне відновлення
Друга світова війна зруйнувала всі плани. Загарбники зі школи зробили склад й спалили всі парти. У 1944 році директор школи К. П. Опалатенко почав свою роботу з того, що зібрав батьків та учнів з проханням допомогти відновити школу. Змайстрували лави, застелили підлогу, побілили стіни, деревом затулили вікна. Писати дітям не було на чому, замітки робили на старих газетах, а підручник був один на всіх, але навчання в школі почалося.
На 9-й рік після війни селище розбудували, зростала кількість жителів й учнів школи, тому постало питання нового приміщення. Іван Григорович Прибор, завідувач відділу освіти, вимагав будівництво середньої школи у Просяній. Забудова тривала рік і 1 вересня 1954 року розпочалися перші заняття в новозбудованій школі. 18 жовтня 1954 року створили Раду школи, що стала центральним органом самоуправління.
З 1956 року школа займала одне з перших місць в районі з організації навчально-виховної роботи. У 1959 році школу очолив Василь Гаврилович Шевченко. Не одне десятиліття він присвятив дітям, які згадували його, як талановитого, гарного педагога.
Сучасність Просянської школи
З 20 серпня 1961 року школі дали нову назву — “Просянська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням”. З’явилися нові предмети для робітничих професій. У січні 1962 року в школі з’явився телевізор й вчителі стали показувати навчальні програми дітям.
З 1967 по 1971 роки очолювала школу Варвара Никандрівна Лисенька. Велика робота в школі приділялась туризму та різносторонньому розвитку дітей.
У 1971 році школу очолив Анатолій Маркович Кириченко.
В 70-ті роки XX століття почалося будівництво нового корпусу школи. Також побудували спортзал, стрілецький тир. Керувала всім Галина Петрівна Алтухова. Її згадують як сувору, вимогливу та принципову. Школа стає найкращою в районі. Літом 1975 року добудували друге крило школи й нарешті у 1977 році будівництво завершилось.
Восени 1979 року в школі для учнів 10 класів вперше відбувся “Осінній бал”, що став візитівкою школи на довгі роки. Це були конкурси, змагання, вальс Короля та Королеви. Ця традиція припинилася з початком карантину COVID-19.
З 1987 по 2001 рік директором школи була Людмила Павлівна Курган. За цей час зріс та зміцнів її педагогічний колектив. Школа вийшла на одне з перших місць в Покровському районі. У 2001 році керував школою Ігор Анатолійович Кириченко, з 2003 року — Микола Васильович Лобань, а з 2021 року школу очолює Валентина Миколаївна Ставицька.
У 2021 році школа отримала звання ліцею — Просянський ліцей Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
На жаль, з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну влітку 2022 року будівлю школи зруйнувала ворожа ракета. Забудова досі не відновлена й 406 дітей займаються онлайн.
Відомі учні школи
- У 1966 році учень 8 класу Геннадій Білий став учасником Республіканської олімпіади й зайняв 1 місце. Далі представляв Україну на Всесоюзній олімпіаді юних математиків й знову переміг. На Міжнародній олімпіаді представляв СРСР й виборов 2 місце.
- Тетяна Анохіна та Володимир Мішин, випускники школи, ліквідували аварію на Чорнобильській АЕС.
- Олександр Валерійович Юрков — спортсмен. Переможець першості України з десятиборства, брав участь у чемпіонаті світу в Португалії та чемпіонаті Європи, де завоював срібну медаль. Потім брав участь в Олімпіаді 2000 року в Сіднеї.
- Також школа випустила відомих лікарів-онкологів, поетів, письменників, космонавта, математика, воєнного кореспондента, та військових-героїв.