На початку 20 століття, у добу політичного та національного пробудження українського суспільства, у Катеринославі з’явився тижневик «Добра порада». Заснований літературною секцією місцевого товариства «Просвіта», він став першим українськомовним політичним, економічним і літературним часописом у губернії. Його поява засвідчила прагнення інтелігенції надати народові власний голос, здатний говорити про його потреби й надії. Далі на dnipro.one.
Історія заснування та розвитку видання «Добра порада»
У лютому 1906 року у Катеринославі розпочала діяльність літературна секція місцевого товариства «Просвіта». Саме вона започаткувала видання першого українськомовного політичного, економічного та літературного тижневика губернії «Добра порада». У програмній статті редакція окреслила головну мету своєї праці у служінні інтересам народу. Автори наголошували, що прагнуть «стати на обороні народних прав» і «роз’яснювати своїм простомовним читачам події життя», навіть попри обмеження свободи друку, що існували на той час.
Перше число «Доброї поради» побачило світ 24 лютого. Серед опублікованих матеріалів вирізнялося історичне оповідання Андріана Кащенка «Сіркова могила», яке продовжувало традиції української історичної прози. Провідним редактором став М. Биков, а згодом — К. Дьяконов. Структура часопису була продумана й різнопланова. Він містив рубрики з урядовими розпорядженнями, статтями про становище українського селянства, матеріалами про життя в Україні й Російській імперії, новинами з-за кордону, а також художні твори.
Редактори «Доброї поради» чітко усвідомлювали свою роль у формуванні національної свідомості українців. У низці статей обговорювалися питання навчання, громадянського виховання, культурного відродження. Так, у публікації «Наша пора» автор підкреслював дві головні передумови гідного життя для селян: політичну освіту та єдність громади. Водночас у статті В. Степового «Школа й мова» та дописі Л. Жигмайло «Дещо про українську мову і школу» автори з болем говорили про занедбаний стан українського шкільництва.
Друге число «Доброї поради» стало своєрідним вшануванням Тараса Шевченка. На сторінках випуску з’явилися вірші К. Дьяконова «Кобзар» та М. Кузьменка «Славному Кобзареві», у яких відчувається глибока пошана до митця як до пророка та наставника народу. Особливу увагу привертає також стаття «Пам’яти Т. Г. Шевченка». У ній автор висловлював віру, що Україна «поволі воскресне під промінням волі та науки», як колись відродився сам поет та прозаїк, завдяки просвіті та духовній свободі. Цінним внеском у літературознавчу думку стала розвідка Л. Жигмайло «Кріпацтво у творах Т. Г. Шевченка». Авторка глибоко аналізувала творчість мислителя, наголошуючи, що справжнім пам’ятником йому є «розвиток вільних думок та почуттів серед вільного люду».
Попри популярність серед читачів, доля «Доброї поради» склалася непросто. Влада з підозрою ставилася до будь-якого українськомовного друкованого слова, особливо із суспільним змістом. Уже перший номер було конфісковано через «неблагонадійні» матеріали — «Від редакції», «Наша пора», «По Росії та Україні», «Із других часописів». Наступний випуск вийшов лише 17 березня, а четвертий номер, датований 31 березня 1906 року, став останнім. Саме у ньому з’явилася публікація В. Степового «М. С. Грушевський», що містила стислий огляд життя та науково-громадської діяльності історика. Автор підкреслював роль діяча як провідника національної історичної науки та організатора українського громадського руху.
Визнання та значення діяльності видання «Добра порада»
Попри короткий період існування, «Добра порада» залишила помітний слід в історії української культури та журналістики початку 20 століття. Її редактори та автори не лише поширювали знання серед українського селянства, а й пробуджували політичну свідомість, формували почуття національної гідності та відповідальності за майбутнє. Окрім перерахованих, найчастіше зміст видання формували А. Кащенко, І. Рудичів, І. Труба тощо. Завдяки їхнім змістовним статтям, художнім творам і публіцистиці воно утвердило в українському інформаційному просторі нову модель народної газети простою мовою про складні суспільні процеси. Хоча влада швидко припинила вихід часопису, його ідеї не зникли.
