Після розпаду Радянського Союзу долучитися до переосмислення торговельної культури у нашому місті в умовах перехідної економіки вдалося Слов’янському ринку. Він слугував місцем, де кожен відвідувач мав шанс знайти щось для себе — незалежно від віку, соціального статусу чи фінансових можливостей. Забезпечуючи населення необхідними товарами за доступними цінами, базар став одним з найбільших торговельних майданчиків Дніпропетровська. Далі на dnipro.one.
Історія заснування та розвитку Слов’янського ринку
До середини 1960-х років у Дніпропетровську не існувало централізованого автовокзалу. Функціонування міжміських перевезень забезпечували численні автостанції, розташовані переважно за межами міста. Ситуація почала змінюватися, коли було ухвалено рішення збудувати сучасний за тогочасними мірками відповідний комплекс споруд. Для цього обрали місце на кінцевій зупинці трамвайного маршруту №8. Архітектурний задум нової транспортної інфраструктури був інноваційним: споруда мала чітку геометричну форму й вирізнялася великою кількістю вікон.
У 1993 році у Дніпропетровську функціонували вже два автовокзали — старий і новий. Незабаром перший припинив своє існування. Натомість через кілька років на його місці відкрився Слов’янський ринок, який швидко здобув популярність серед місцевих жителів. Такий успіх пояснювався обмеженою кількістю магазинів одягу у місті того періоду. Так, базар став важливим торговельним центром, де можна було придбати якісні товари за доступними цінами.
Слов’янський ринок розташувався в одноповерховій будівлі площею понад 12 тисяч квадратних метрів. Тут працювало майже 500 продавців, які пропонували широкий асортимент товарів: від спідньої білизни до хутряних виробів. Через значні розміри та однотипність торговельних павільйонів відвідувачі часто губилися у приміщенні. Для зручності територію базару поділили на шість умовних «вулиць», які отримали кольорові назви: «Червона», «Жовта», «Зелена» та інші.
У 2009 році у будівлі Слов’янського ринку сталася масштабна пожежа. На превеликий жаль відвідувачів і продавців, він згорів майже повністю. Втрата зручного простору для здійснення покупок відчутно вплинула на міське життя. Однак вже через два роки на тому ж місці було відкрито новий однойменний торговельний центр, зведений за проєктом архітектурної команди Олександра Дольника. Якщо попередній варіант нагадував лабіринт павільйонів, новий мав двоповерхову структуру з магазинами, ескалаторами та зонами громадського харчування. Архітектура комплексу відповідала сучасним вимогам функціональності та естетики.
Незважаючи на амбітну реконструкцію та сучасний дизайн, оновлений ТЦ «Слов’янський ринок» зіткнувся з проблемами ефективного функціонування. Він не зміг досягти повного комерційного потенціалу — другий поверх залишився фактично незалученим, а на першому поверсі спостерігалася значна кількість закритих точок. Щоб покращити навігацію для відвідувачів, внутрішній простір комплексу розділили на «вулиці», які тепер мали не лише назви, але й нумерацію та спеціальні позначки.
Визнання та значення діяльності Слов’янського ринку
Свого часу Слов’янський ринок виконував роль важливого торговельного осередку у період гострого дефіциту товарів та становлення економіки 1990-х років. Він створив сотні робочих місць та став середовищем для формування нового класу підприємців в умовах формування ринкових відносин. Хоча після реконструкції базар не зміг досягти колишнього масштабу впливу, він залишився знаковим об’єктом міського ландшафту.
