Валерія Зазимко — відома науковиця у галузі будівельних матеріалів, яка зробила значний внесок у розвиток бетонознавства. Її наукова та педагогічна діяльність охопила кілька десятиліть наполегливої праці. Завдяки її дослідженням і наставництву було сформовано потужну школу молодих інженерів. Далі на dnipro.one.
Ранні роки та інженерний шлях Валерії Зазимко
Валерія Зазимко народилася 24 квітня 1931 року у Дніпропетровську. Її батько, Георгій Шапошников, був відомим металургом, який став для неї першим прикладом професійної відданості. Після початку німецько-радянської війни родина була змушена евакуюватися до міста Лисьва Молотовської області. Попри складні умови, їхня донька продовжувала навчання і за період перебування там закінчила п’ять класів. У 1945 році вона разом з батьками повернулася до Дніпропетровська, де знову сіла за парту, закінчила восьмий клас і вирішила реалізувати мрію про інженерну освіту. Спочатку дівчина вступила на підготовче відділення транспортного інституту, а згодом — на будівельний факультет.
У 1953 році Валерія Зазимко отримала диплом інженера та переїхала до Енгельса, де працювала інженеркою виробничо-технічного відділу. Проте вже за рік сімейне питання спонукало її повернутися до рідного міста. З 1955 року професійна діяльність жінки була тісно пов’язана з Дніпропетровським інститутом інженерів залізничного транспорту. Хоча Друга світова війна зруйнувала корпуси, її кафедра й лабораторія відновили роботу під керівництвом Василя Мещерякова. Так, саме він запросив молоду спеціалістку до участі у наукових дослідженнях.
Працюючи асистенткою, Валерія Зазимко розпочала вивчення високочастотних режимів вібраційного ущільнення бетонних сумішей. Завдяки наполегливій праці вона успішно захистила кандидатську дисертацію у 1962 році. Пройшовши шлях від старшої лаборантки кафедри «Будівельні матеріали» до асистентки кафедри «Графіка», вона почала працювати старшою викладачкою вже на своїй рідній кафедрі будівельних матеріалів у 1967 році.
Надання Валерії Зазимко наукового ступеня кандидатки технічних наук у вересні 1968 року стало важливою віхою її професійного зростання. Уже наступного року вона була затверджена на посаді доцентки кафедри «Будівельні матеріали», де продовжувала розвивати наукову школу та впливати на становлення молодих інженерів. У цей період до колективу долучилося багато молодих кадрів. Разом з науковицею вони заснували госпрозрахункову лабораторію «Технологія бетону» — науковий центр, що став осередком інновацій та залучив до себе численних спеціалістів.
У грудні 1985 року Валерія Зазимко здобула звання професорки кафедри «Будівельні матеріали». Через два роки, у вересні 1987-го, в інституті відбулося об’єднання кафедр «Будівельні матеріали» та «Будівлі». За результатами конкурсу завідувачкою була обрана саме Валерія Зазимко. Під її керівництвом кафедра отримала новий імпульс у розвитку, поки вона не звільнилася через переїзд у 1997 році. Останні роки життя Валерія Зазимко провела у Москві, де 30 грудня 2007 року її не стало.
Визнання та значення наукової діяльності Валерії Зазимко
За час роботи у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту Валерія Зазимко не лише читала лекції та проводила лабораторні заняття, але й стала справжньою творчинею наукової школи. Очолюючи кафедру понад 20 років, вона підготувала 18 кандидатів технічних наук. Жінка опублікувала 106 наукових праць, серед яких 10 авторських свідоцтв і 3 фундаментальні монографії. Її роботи, присвячені оптимізації властивостей будівельних матеріалів, удосконаленню технології бетону та новаторським режимам його ущільнення, стали значущими орієнтирами для дослідників і виробничників у всьому СРСР.
