Стрімкий розвиток індустріалізації Катеринослава був би неможливий без будівництва Катерининської залізниці – першої державної рейкової транспортної системи на території України у складі Російської імперії. Момент її відкриття започаткував епоху зростання залізничного сектора на Придніпров’ї. Регулярний рух товарних і пасажирських потягів поширювався на Харківську, Херсонську, Таврійську та Катеринославську губернії разом з регіоном Донщини. За час свого існування Катерининська залізниця покращила місцеву промисловість та торгівлю, здобувши статус найбільшої в Російській імперії. Далі на dnipro.one.
Зародження та початок роботи Катерининської залізниці
Проєкт зведення Катерининської залізниці від Катеринослава до Донбасу було висунуто першим міністром шляхів сполучення Російської імперії Павлом Мельником у 1862 році. Поступові спроби відкриття регулярного руху потягів розпочалися у 1873 році на ділянках Катеринослав – Синельникове та Лозова – Олександрівськ (Запоріжжя). Важливу роль у подальшому розвитку рейкової транспортної системи відіграв Олександр Поль – український дослідник та археолог. Він мав на меті прокласти шлях від гірничопромислових до сільськогосподарських регіонів за допомогою однієї транспортної магістралі. За його ініціативою у 1875 році було затверджено проєкт нових шляхів, серед яких Хацапетовка (Вуглегірськ) – Синельникове та Кривий Ріг – Казанка. Розгортання нової російсько-турецької війни у 1877 році не дозволило втілити план, проте він вплинув на активний розвиток контактної мережі у майбутньому. Зрештою у 1884 році відбулось урочисте відкриття Катерининської залізниці, яка слугувала поштовхом для економічного та соціального піднесення міста. Внаслідок її інтенсивної експлуатації згодом було відкрито Олександрівський Південно-Російський завод Брянського акціонерного товариства та Дніпровський завод Дніпровського металургійного суспільства. Завдяки збільшенню промислових підприємств, Катеринослав, Кривий Ріг та Кам’янське перетворились на осередки для переселення робітників з центральних губерній Російської імперії. До 1917 року Катерининська залізниця охопила Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Херсонську, Донецьку та Луганську область, здобувши звання наймасштабнішої в країні. У межах обслуговування новоствореної контактної мережі діяло 770 промислових підприємств, 225 виробництв з переробки сільськогосподарської продукції, 184 вугільні шахти та інші. Завдяки транспортним міграційним процесам, у Катеринославі майже від початку роботи залізниці відбувся демографічний вибух з 20 тисяч до 220 тисяч мешканців у 1917 році. За часів Української революції за магістраль точилися запеклі бої між Українською Народною Республікою та Радянською Росією як за ключову стратегічну лінію. У 1926 році залізниця на пів року змінила свою назву на Дніпропетровську, а у 1929 році змогла повністю відновити довоєнні перевезення. Перейменована у 1936 році на Сталінську, під час Другої світової війни, транспортна система забезпечувала перевезення цивільного населення, військ, споряджень та народногосподарських вантажів, виконуючи функції пріоритетної логістичної ланки. Після звільнення Придніпров’я у 1943 році, магістраль зазнала масштабного реформування, яке вже через рік дозволило їй працювати у звичному режимі. У 1961 році вона остаточно змінила свою назву на Придніпровську.
Економічне та соціальне значення Катерининської залізниці
Катерининська залізниця подолала тривалий шлях від стандартного транспортування вантажів до індустріалізованого та міграційного піднесення міста. Незважаючи на участь у революційних та воєнних подіях, вона за велику історію свого існування посіла важливе місце в українській транспортній інфраструктурі, досягши визначного економічного та соціального становища.
