Одним з популярних видів міжрегіонального транспорту міста Дніпро вважається залізниця. В місті з мільйоном мешканців просто неможливо обійтися без потягів. “Укрзалізниця” розбита на мережу транспортних підприємств і саме місто Дніпро обслуговує Придніпровська залізниця. Великої потужності, розгалужене транспортне підприємство, яке має розвинену інфраструктуру і обслуговує в залізничному сполученні велику частину України в межах Дніпропетровської та Запорізької областей. Далі на dnipro.one.
Історія Придніпровської залізниці
15 листопада 1873 року в старому Катеринославі, як тоді називався Дніпро, відкрили для пасажирського та вантажного руху першу ділянку залізниці – Лозова-Олександрівськ (тепер Запоріжжя) з відгалуженням на Катеринослав, протяжністю 208 верств. Олександр Поль, громадський діяч, в той час зміг довести, чому саме так необхідно збудувати залізницю. Інженери і будівельники тоді заклали міцний фундамент розвитку Катерининської-Придніпровської залізниці. Після введення в експлуатацію нових дільниць, різко зріс обсяг перевезень. У 1880 році він складав 677 тисяч пасажирів та 23 млн. 103 тис. пудів вантажу. Возили вугілля, ліс, камінь, хліб, сіль, овочі, які йшли до Севастопольського порту і далі за кордон.
У 1913 році довжина залізниці була 2827 верст. Завдяки їй переміщувалося 12 млн. пасажирів. В той період на залізниці побудували багато штучних споруд, в тому числі і 15-типрогінний двоярусний міст через річку Дніпро, з`єднавши залізничним сполученням місто. У 1918 р. залізницю передали Народному комісаріату шляхів сполучень.
Придніпровська магістраль завжди була першою, щоб впроваджувати новітні технології галузі. Тут вперше в Україні запрацювала електрифікована дільниця, застосовувались перші залізничні системи автоматики.
Незламні залізничники міста Дніпра і країни
З 24 лютого 2022 року, початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, “Укрзалізниця” стала передовою транспортною артерією переміщення людей та вантажів міста Дніпро і регіонів поруч. В той перший день ще оголошувалися поїзди на Маріуполь та Херсон, але за добу все змінилося. Здавалося вокзал Дніпра ще жив своїм звичним життям, хоча з кожною хвилиною більшало число переляканих пасажирів. Дороги були паралізовані, тому жителі поринули на вокзал, бо залізниця виявилася єдиним швидким шляхом евакуації. На другий-третій день війни абсолютно всі зрозуміли, що треба рятуватися і з того моменту всі хвилювання досягли піку, бо війська ворога сунули до області.
З того часу залізничників стали називати залізними людьми, бо вони працювали нон-стоп, рятуючи пасажирів цілодобово, тижневими змінами, додаючи додаткові, санітарні вагони, але людей на вокзалі Дніпра тільки більшало. Великі валізи викидалися, а люди стояли, “висіли”, бо в пустуючий куточок можна було посадити ще одну дитину. В купейний вагон поміщати до 1500 людей, в плацкартний до 300 людей на 50 полиць у вагоні. Щоб забрати людей потяги робили зупинки навіть в полях. Завдяки перевезення вдалося евакуювати мам з дітьми Донецької, Запорізької, Харківської, Дніпропетровської областей.
Та попри страшну реальність, містяни знають, що на залізницю можна покластись. Тепер люди вирушають з вокзалу Дніпра не тільки на евакуацію, а й на відпочинок, на зустріч з рідними, у відрядження. На вокзалі тепло й затишно, є укриття, потяги приходять вчасно. Запрацював пілотний проєкт жіночого купе, яким користується тисячі жінок.
Обсяги перевезень нарощуються, попри те, що ворог всіляко намагається заблокувати транспортну систему країни. В масштабні повітряні тривоги, ракетні атаки, обстріли міста – дніпряни знають, поїзди продовжать свій рух, здійснять вчасну посадку і висадку, а пасажири очікуватимуть рейси в укриттях. Через війну шлях додому багатьом українцям здавався мрією, але залізничники, відважні люди, допомагали і допомагатимуть зустрітися з близькими.
Придніпровська залізниця сьогодні вважається сучасним ринковим підприємством, яке повністю відповідає вимогам часу. Перевозить понад 227 млн. тонн вантажів та більш ніж 90 млн. пасажирів. Зараз основна увага приділяється безпеці руху, враховуючи постійні обстріли країни, надійності технічних засобів, удосконалюються методи роботи та впроваджуються передові технології.