У XXI столітті це потужне промислове підприємство українці знають як ПрАТ “Камет-Сталь”, Дніпровський металургійний комбінат щороку виробляє 5,6 мільйона тонн агломерату, 4,35 мільйона тонн чавуну, 3,85 мільйона тонн сталі. Цікаво, що й старт у цього виробництва багато років тому теж був блискавичним та успішним. Засновником заводу у 1888 році стало Південноросійське металургійне товариство, підпорядкуване Польсько-бельгійському акціонерному товариству. Місцем обрали на правому березі Дніпра у Кам’янському. Будували дуже швидко. У березні 1889 року вже почала працювати перша доменна піч, а через 15 років із дня відкриття Дніпровський металургійний завод став лідером виробництва не лише у Російській імперії, а й за кордоном. Далі на dnipro.one.
Таємниці успіху Дніпровського металургійного заводу
Дослідники пов’язують потужний розвиток підприємства з іменем першого директора – Ігнатія Ясюковича. Він був дуже освіченою людиною, чудовим спеціалістом, ще на стадії будівництва заклав високий технологічний рівень майбутнього виробництва. Використання бесемерівських печей дало можливість випередити інші металургійні підприємства Росії, крім того, Ясюкович не шкодував грошей на зарплати робітникам, інженерам та адміністраторам, які були професіоналами високого класу.
Дніпровський металургійний завод у Кам’янську став одним із небагатьох у Росії, який здобув почесне право взяти участь у Всесвітній промисловій виставці в Парижі у 1889 році. Катеринославці повернулися звідти з Великою золотою медаллю переможця. Ще раніше – у 1896 році – на Всеросійській промисловій виставці у Нижньому Новгороді керівники Дніпровського металургійного заводу отримали у нагороду Державний герб імперії.
Слава за межами батьківщини
Дніпровський металургійний завод офіційно визнали кращим навіть у Європі, змагатися з ним могли хіба що тодішні заводи Форда. Лише за перший рік роботи він отримав прибуток у 788 тисяч карбованців, а у 1897 році сума сягнула понад 4 мільйони карбованців. Через рік акції товариства заводу котирувалися за найвищим курсом на європейських біржах, курс на 250 карбованців оцінювався у 4000 золотих франків. На початку минулого століття Дніпровський металургійний завод у Кам’янському нагадував своєрідне місто у місті, де працювало понад 6,5 тисяч робітників. Такими масштабами можуть похвалитися далеко не всі й сучасні заводи України.
Європейські підприємці спробували наздогнати лідерів ринку шляхом оновлення устаткування, але керівники кращого підприємства Російської імперії теж були напоготові. У 1912 році директор закладу Ігнатій Ясюкович наважився на повне переоснащення заводу, що обійшлося товариству понад 6 мільйонів карбованців золотом. У наступні роки керівники підприємства уважно слідкували за всіма світовими новинками й одразу ж впроваджували їх на власному виробництві.
Ситуація на Дніпровському металургійному заводі у роки Першої світової війни
Так склалося, що Перша світова війна, до якої була втягнута Російська імперія, вивела Дніпровський завод на ще більш перспективні позиції. У 1914 році на підприємстві почали випускати чавуну, сталі, прокату на 14% від виготовленого в усій державі. Звісно, й дохід керівництва заводу теж визначався цифрами з багатьма нулями. На той час запустили 5 доменних і 10 мартенівських печей, тільки окремих відділень налічувалося 6: бесемерівське, сталепрокатне, вісьобандажне, котельно-ковальське, ливарне та вогнетривке. Засновники ще й потурбувалися про 3 окремі електростанції для заводу.
У роки Першої світової війни Катеринославська губернія прийняла тисячі біженців, серед яких були й досвідчені робітники, які охоче влаштовувалися на перспективне підприємство. У 1917 році на Дніпровському металургійному заводі працювало майже 15 000 осіб. Європейці вже не сподівалися випередити цього промислового лідера, вартість власності Дніпровського товариства за кордоном оцінювали у 75 мільйонів карбованців золотом. Щодо прибутків, то навіть у складному для країни 1916 році ця сума склала понад 17 мільйонів карбованців, у 1917 році основний капітал підприємства сягнув понад 30 мільйонів карбованців.
Утримався на краєчку прірви
Революція 1917 року й подальші події в країні відкинули розвиток Російської імперії на багато років назад. Європейські підприємці змогли привітати себе з перемогою у перегонах з потужним лідером промисловості з Катеринославщини. З 1917 до 1918 року Дніпровський металургійний завод у Кам’янську навіть припинив роботу, але нова влада визнала за потрібне її відновити. Запустити першу доменну піч вдалося лише у квітні 1925 року, одразу ж розпочалася реконструкція, якою керував досвідчений інженер Іван Бардін. За рік вдалося налагодити роботу ще 3 доменних і 9 мартенівських печей, оновлений Дніпровський металургійний завод отримав ім’я видатного діяча більшовиків Фелікса Дзержинського. Цікаво, що нові доменні печі Іван Бардін розмістив інакше, ніж це було при попередніх власниках.
На старовинних світлинах добре видно, що раніше домни стояли перпендикулярно до річки Дніпро. А головний інженер заводу наполіг на тому, щоб відселити мешканців Нижньої колонії, а на цьому місці побудувати доменні печі, агломераційну фабрику та рудний двір. Завод успішно працював у довоєнні та повоєнні роки, Другу світову війну перебував в евакуації. У 1984 році Дніпровський металургійний завод отримав статус комбінату, з 1997 року перетворився на акціонерне товариство. У 2003 році його придбала Індустріальна спілка Донбасу, до 2016 року значився як ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського”, потім – ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат”.
Курс на покращення
У 2021 році завод знову змінив власника, активи придбала компанія “Metinvest BV”. Аналіз комплексу маркетингу колишнього Дніпровського металургійного заводу імені Дзержинського показав, що є всі можливості покращити виробництво. У лютому 2022 року завод отримав ще й нову назву – “Камет-Сталь”. Після піврічної перерви, спричиненої російсько-українською війною, комбінат знову почав функціонувати, вдалося налагодити виробництво європейських замовлень. На жаль, Дніпровському металургійному комбінату не вдалося повернути славу попередника – Дніпровського заводу, що належав Південноросійському металургійному товариству, за який у Європі були згодні платити тисячі золотих франків. Але він продовжує зберігати позиції одного з флагманів промисловості країни, який робить свій величезний внесок в економіку держави.