З розгортанням індустріалізації наприкінці 19 століття кравецьке ремесло на українських територіях почало активно поширюватися на професійні виробничі підприємства. Зрештою, це призвело до масового продукування доступного для населення одягу за часів Радянського Союзу. У нашому місті важливу роль у цій галузі відігравала Дніпропетровська швейна фабрика імені Володарського – швейне підприємство повного циклу виробництва. Далі на dnipro.one.
Історія та розвиток виробничих процесів Дніпропетровської швейної фабрики імені Володарського
Наприкінці 18 століття на місці майбутньої Дніпропетровської швейної фабрики імені Володарського працювало Кременчуцьке жіноче училище. Трансформувавшись у Катеринославське повітове училище, воно залишило продану ділянку. До 1837 року вона була облаштована головним будинком, майстернями для викладачів, кухнею та сараєм.
У 1856 році на цій території розпочала свою роботу тютюнова фабрика Йосипа Джигіта як невелике приватне підприємство. Завдяки будівництву нових виробничих корпусів, за 30 років роботи вона посіла місце серед найбільших виробництв вторинної промисловості у місті. Станом на 1913 рік річна продуктивність понад 300 працівників складала 13 тисяч пудів тютюну різних сортів. Згодом матеріальна скрута Катеринославської державної тютюнової фабрики призвела до її банкрутства та закриття на початку 1920-х років.
У 1922 році на її місці розпочала свою роботу швейна фабрика імені Володарського як невелика майстерня. За ініціативою місцевої профспілки було згуртовано безробітних майстрів, які надавали послуги з оновлення старого одягу. Заволодівши корпусами старого підприємства, її керівництво ухвалило рішення про будівництво чотириповерхового виробничого відділення. До 1933 року висока продуктивність праці колективу була обумовлена широкими межами розташування на вулицях Барикадній, Гостинній та Шолом-Алейхема, дозволивши майстерні перетворитися на великий швейний комбінат.
Під час Другої світової війни, швейна фабрика імені Володарського не зазнала руйнівних наслідків, тому швидко відновила свою діяльність. Повернувшись з евакуації з Андижана до звільненого Дніпропетровська у 1945 році, вона почала активно оновлювати професійне устаткування. Вже через 30 років підприємство було оснащене новими пресами, універсальними та спеціальними машинами, здобувши статус головного комплексу Дніпропетровського виробничого об’єднання імені Володарського. Виготовлене жіноче та чоловіче вбрання неодноразово було оцінено Державним знаком якості СРСР на ринку товарів.
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році, Дніпропетровська швейна фабрика імені Володарського була перейменована на “Мрію”. Попри плани міської влади розмістити фірму поза центром міста, вона довго перебувала у занедбаному стані. Лише у 2013 підприємство знову відчинило свої двері як “Швейна фабрика Файна мода України” у Соборному районі міста. Після масштабної реконструкції старої будівлі у 2018 році вона перетворилася на бізнес-центр “Fabrika”.
Соціальний та культурний вплив Дніпропетровської швейної фабрики імені Володарського
Дніпропетровська швейна фабрика імені Володарського відіграла важливу роль у розвитку кравецької промисловості нашого міста. Вона постала як перспективне підприємство з прагненням реалізувати потенціал місцевих майстрів, витіснивши попередні неприбуткові спроби бізнесу. Попри складні соціальні та політичні умови, воно змогло продовжити свою історію у вигляді сучасної приватної фірми.
