У часи, коли світ декларує рівність прав та можливостей для всіх, на практиці люди все ще стикаються з гендерними стереотипами на ринку праці як на рівні країни, так і в окремих регіонах. Дніпропетровський край не є виключенням. Гендерні стереотипи вкорінені у свідомості як роботодавців, так і самих працівників. Вони ніби невидимі кайдани обмежують кар’єрний розвиток жінок та чоловіків. Далі на dnipro.one.
Жінка – берегиня домашнього вогнища, а чоловік – добувач? Або суть питання гендерних стереотипів
Гендерні стереотипи – це стійкі уявлення про те, які ролі та функції у професійній сфері “притаманні” кожній статті. В цьому питанні не враховуються щирі бажання людини. Уявлення пов’язане виключно зі статтю.
Наприклад, існує стереотип, що традиційною працею для жінок є обслуговувальна та виконавча діяльність. Водночас для чоловіків – інструментальна, творча, організаційна та керівна. Тому на ринку праці типовими професіями для жінок є медсестра, вчителька, вихователька, доглядальниця, продавчиня, прибиральниця тощо. Тоді як для чоловіків це робота, яка вимагає фізичної сили – шахтарі, будівельники, водії або та, яка потребує організаційних навичок та математичного складу розуму – керівники, логісти, інженери, програмісти тощо.
Гендерні стереотипи обмежують можливості людей у виборі професійного шляху. Жінки, які хочуть займатися наукою, технікою або керівними посадами, часто стикаються з упередженнями та дискримінацією. Чоловіки, які бажають працювати у сферах, традиційно асоційованих з жіночою працею, також стикаються з соціальним тиском та насмішками.
Проте важливо розуміти, що самі по собі стереотипи є ані поганими, ані добрими. Їх наявність, як і всіх соціальних стереотипів, економлять зусилля при сприйнятті складних об’єктів, спрощують і систематизують знання, які люди отримують з навколишнього середовища. А також вони допомагають передбачити подальшу поведінку інших людей.
Іншими словами людина під час прийняття рішень спирається на якусь умовно прийнятну схему в соціумі. З одного боку гендерні стереотипи полегшують порозуміння та взаємодію людини з соціумом, з іншого — стають фактором, що сковує в особистому та професійному житті людини, що ускладнює її свободу, визначаючи упереджену оцінку її дій і здібностей.
Вплив гендерних стереотипів на ринок праці України
В Україні дедалі більше стає актуальною проблема гендерної нерівності на ринку праці. Вона проявляється в різних можливостях для жінок і чоловіків.
У Конституції України чітко закріплений принцип гендерної рівності. Це гарантовано статтями 3, 21, 23 та 24. Особливо важливою є стаття 24, яка прямо присвячена боротьбі з дискримінацією жінок в Україні. Вона забезпечує рівність чоловіків і жінок у всіх сферах життя, включаючи право на працю, освіту, медичне обслуговування та доступ до управлінських і політичних посад.
Однак на практиці, попри ці гарантії, жінки та чоловіки в Україні все ще стикаються з численними бар’єрами. Загалом на ринку праці виокремлюють такі наслідки від гендерних стереотипів, які впливають на жінок:
- Отримують нижчу заробітну плату за ту ж роботу, що й чоловіки.
- Мають менше можливостей для кар’єрного росту.
- Частіше стикаються з дискримінацією та домаганнями на робочому місці.
- Несуть непропорційно більший тягар домашніх обов’язків та догляду за дітьми, що обмежує їхню можливість повноцінно працювати.
На чоловіків стереотипи впливають наступним чином:
- Неохоче обирають професії, які вважаються “жіночими”. Навіть якщо вони зацікавлені цими сферами та бачать себе в них.
- Мають менше можливостей для самореалізації в сімейному житті та догляді за дітьми. Наприклад, чоловіки за статистикою рідше користуються своїм правом на відпустку по догляду за дитиною.
- Стискаються з емоційними та психологічними стереотипами щодо вираження своїх емоцій та почуттів.
Такі проблеми вимагають додаткових зусиль з боку держави, громадських організацій і всього суспільства для забезпечення справжньої гендерної рівності.
Стан гендерних стереотипів в Україні в часи повномасштабного вторгнення
Згідно з Global Gender Gap Report від World Economic Forum, у 2022 році гендерний розрив в Україні складав 29%. На практиці це означає, що якщо чоловік заробляє 100 грн, то за таку ж саму роботу жінка з аналогічними навичками та освітою отримує лише 71 грн. За цим показником Україна посіла 81-ше місце зі 147 країн.
Це дослідження також показало, що ситуація в порівнянні 2022 з 2021 роком погіршилася на 0,7%. З початком повномасштабного вторгнення в Україну потреба у прискоренні встановлення гендерної рівності у сфері зайнятості стала ще більш актуальною. Чоловіки йдуть захищати країну та свої родини, а роботодавці шукають способи заповнити кадровий дефіцит, залучаючи жінок до професій, які раніше вважалися “чоловічими”.
Варто також зазначити, що станом на 2024 рік в Україні немає юридичних обмежень щодо гендерного поділу професій. У 2017 році був скасований перелік важких і небезпечних робіт, на яких заборонялося застосування праці жінок. Проте стереотипи щодо “підходящої” роботи для чоловіків і жінок не зникли разом із цим документом.
Але хай там що, війна прискорює процес змін. Жінки активно навчаються і працюють у сферах, які раніше були виключно “чоловічими”, що допомагає зменшувати гендерний розрив і руйнувати стереотипи. Таким чином, важкі обставини війни стимулюють суспільство до перегляду гендерних ролей і сприяють більшій рівності у сфері зайнятості.
Повномасштабне вторгнення також змусило багатьох чоловіків і жінок переглянути свої ролі в суспільстві. Чоловіки, які залишаються вдома, часто беруть на себе більше побутових обов’язків, що раніше вважалися “жіночим” функціоналом. Це сприяє більшій рівності в сім’ях і демонструє дітям нові моделі поведінки.
Крім того, волонтерський рух, який значно посилився під час війни, став платформою для жінок, де вони можуть реалізувати свій потенціал і здібності. Жінки активно займаються координацією допомоги, логістикою та іншими важливими завданнями, що підкреслює їхню важливу роль у суспільстві.
Тенденції на ринку праці в Дніпропетровській області
Видання The Economist висвітлило історію українок, які почали працювати на шахті Дніпропетровщини. На одному з гірничих комплексів до армії призвали 600 чоловіків, це близько десятої частини від загальної чисельності. На зміну їм прийшло 300 жінок. Третина з них раніше ніколи не мала досвіду такої роботи. Жінки виконують різні завдання: працюють на конвеєрі, який доставляє вугілля на поверхню, стежать за технікою безпеки та справністю електропроводки, керують вагонетками, які рухаються під землею, і стежать за ліфтами.
Жінки все більше з початку часів повномасштабного вторгнення ворога долучаються до “нетрадиційних” галузей, таких як енергетика, транспорт і оборонна промисловість.Теж саме відбувається і у сферах промисловості, на будівництві та в гірничодобувній галузі.
Так у транспортній сфері Дніпропетровщини жінки все частіше обіймають посади водіїв, диспетчерів та технічних спеціалістів. Це дозволяє не лише заповнити дефіцит кадрів, але й внести нові підходи та інновації у роботу транспортних компаній.
Жінки також активно працюють в оборонній промисловості. Їх внесок є важливим для забезпечення обороноздатності країни та підтримання військових операцій.
Попри важкі часи для України та народу такі зміни на ринку праці відкривають нові можливості для жінок, дозволяючи їм реалізувати свій потенціал у “традиційно чоловічих” професіях. Це сприяє підвищенню рівня зайнятості серед жінок та зменшенню гендерної нерівності.